homo_feriens: (coffe)
Літа все менше лишається.
Брат приїхав у коротку відпустку за тривалий час. Складається так, що на день Незалежності він знову від'їде.
До його приїзду - як на замовлення - вдруге розцвів кактус. Саме того дня.
Переборюю денну спекотну втому. Ввечері намагаюся хоч трохи приділити вправам. А не відразу падати й засинати.
Багато в чому відчувається застій. Але від себе роблю все належне. Тому, проаналізувавши, зрозуміла, що річ точно не в мені.
Ще зрозуміла, що літа ще трохи. І хочеться ще хоч раз зустріти літній світанок. Може навіть на березі Дніпра. Але то думки. Реальність знову схиляє до монотонності.
Трохи скучаю за тим, хто на злагодженні бригади: не у вирі подій, але й не зі мною. Але - знову ж - так треба.
Балансую між бажанням творчості-яскравості і "тихо, зачаїся, відсутність новин - теж добрі новини, стагнація - перед новим ривком". P.S. А ще дуже-дуже залипла на цю поезію: https://www.youtube.com/watch?v=0nmq5EZQHsk
homo_feriens: (coffe)
Дивитися на зірковий дощ. Загадувати бажання.
homo_feriens: (жовте)
Долучилася до поетичного флешмобу http://germes21.dreamwidth.org/335969.html#comments
Мені випав Павло Тичина. Хотілося взяти щось не затерте, не загальновідоме... Бо як буває - всі знають 2-3 вірші поета, а інші скарби - для обраних, так і залишаються у багатотомниках на полицях.
Сумного і трагічного не хотілося обирати. Тому...

Десь на дні мого серця
Заплела дивну казку любов.
Я ішов від озерця.
Ти сказала мені: "Будь здоров!
Будь здоров, ти мій любий юначе!.."
Ах, а серце і досі ще плаче.
Я ішов від озерця...
Десь на дні мого серця
Заплела дивну казку любов.

Говори, говори, моя мила:
Твоя мова - співучий струмок.
Ніч зірки посвітили.
Шепчуть вітру квітки: гей, в танок!
Повінчайся з туманами ночі.
Тихо так опівночі.
Ніч зірки посвітила.
Говори, говори, моя мила:
твоя мова - співучий струмок.

1914

Павло Тичина

P.S. Якщо хтось хоче долучитися до флешмобу - пишіть у мене в коментарях.
homo_feriens: (жовте)
Дякую за день
Brovary, suset
homo_feriens: (жовте)
Самоекскурсія місцями, де давно не була. Закутками, де стільки змінилося. Горобина нагадує, що до осені - ще трішки. Береза відчайдушно росте на краю даху старого будинку, що руйнується, - хоче жити. З шаленої спеки вигулькують чудернацькі мурали. А іноді - будиночок. Так от де живе цей мультяшний герой. А потім, після годинного тиняння розпеченими вулицями, тебе виводить-виносить раптом до глибокого синього Чорного моря, яке намалював африканець. І дихати стає зовсім легко.
Read more... )
homo_feriens: (?)
Учора був останій день відпустки. Сьогодні - останній день липня.
Літо майже ніколи не виправдовувало якихось очікувань. Саме влітку плани найчастіше йдуть шкереберть. Саме серед літа відбувається найбільше всього незрозумілого. Тому засмучуватися чи ображатися - немає на що. Все закономірно. Є лише сподівання що-небудь владнати. Чи щоб хоч найближчим часом усе стало зрозуміліше. Буде серпень. І не лише він.
homo_feriens: (pic#7956796)
Поїздка на Чернігівщину з батьками - провідати могилу бабусі. Назад поверталися - в'їхали просто в грозу.
Read more... )

М?..

28/7/17 23:26
homo_feriens: (?)
Уу? Варіантів немає?
http://homo-feriens.dreamwidth.org/595100.html
homo_feriens: (pic#7956796)
Знайшла своє ж, написане давно:"Люди, говоріть одне з одним. Недомовки отруюють життя"

 photo CAM050871_zpsxi3aluvl.jpg

https://photos.google.com/photo/AF1QipPv2PISJpk-g7vocBIbj6Abd8dRvGZsNu6oui_H
homo_feriens: (?)
Не спиться дуже.
Заняття різною фігнею - це ж для нас. А скажіть, хто може сказати, що добре знає Київ та околиці? Визначите точно місця (райони, вулиці)?..

Read more... )
homo_feriens: (жовте)
Почав квітнути кактус. Цвітіння буває, як правило, раз на рік і не більше доби.

 photo CAM050111_zpseavyoaeo.jpg

http://s1337.photobucket.com/user/lisova/media/CAM050111_zpseavyoaeo.jpg.html?sort=3&o=0
homo_feriens: (?)
Це вже день третій страшенно душно. Особливо в місті, де відрізки з максимумом асфальту й машин. Раніше теж ходила там само, але ж так нестерпно не було. Здається, повітря вологе й густе, затримує тяжкість і нехороші запахи. Поміряла тиск - та без особливих відхилень. Отже, це все ж погоді слід припинити скакати. Але все це не означає, що я лежу собі днями. Ні, справ купа, але - через силу. Лиш вечірня прохолода - якесь полегшення.
homo_feriens: (hryb)
Доки писала попередній допис, він зателефонував. З іншого номера. Хтозна, коли вдасться зустрітися. Так віриться, що все це зможеться пережити, що все розрулиться, що то просто дурний "збій у програмі". Крізь вікно тим часом просочується прохолодним вітерцем липнева ніч. Треба поспати. Відпочити. Далі буде.
homo_feriens: (coffe)
Щось у цьому є. У магії купальських днів-вечорів-ночей, вірте-не-вірте.
Зателефонував у п'ятницю і сказав, що хоче бачити. Заживає після чергового поранення, невірний, вскочив у халепу. Халепу розгрібати доведеться довго. Накрутив, звісно. Але. Захотів мене бачити. Так, жалкує про деякі речі. Так, дечого не мав би мені казати - не ті слова і не тоді вирвалися. Я десь можу зрозуміти. Хоч і не все. Але. Прийшла. Вечір повільно плавився. І мені було затишно. Нам, сподіваюся. Кілька разів повторював, що не хоче образити. А я роздивлялася, що змінилося за мою відсутність у домі. Не могла не побачити гарного залізного коня. Мотоцикл. Прямо закохалася в гарну техніку. Пообіцяв покатати. Але пізніше. Що ж, почекаю. Траси хочеться. Нічної - дуже. Вітру.
Нині знову робочий тиждень. Ми окремо, по своїх домівках. Так хочеться не згаяти це літо. Взяти з нього максимум. Іще трохи до відпустки.
Думаю знову про дім, стиглі вишні за вікном, які для нього обривала, про байк, про ночі. Пригод хочеться. Відчуття, що живеш.
homo_feriens: (coffe)
Цвіт папороті



https://goo.gl/photos/3jgiHD1PW6u8Ra8K8
homo_feriens: (hryb)
Власне, продовження: http://homo-feriens.dreamwidth.org/592995.html . Хмари згущуються. Не віриться, що щось там буде, що цьому дуже завадять. Добре, що напередодні журналіст написав толкову статтю, аби якось вивести цю тему на всеукраїнський простір: http://brovary.net.ua/golovni-novyny/chy-davaty-sotky-volonteram-yakshho-zemli-ne-vystachyt-uchasnykam-bojovyh-dij/ . Деякі речі тут ну дууууже промовисті, хоч і подана лише "верхівка айсберга". Співчуваю журналісту, бо стільки тепер на нього виллється...Але нічого. Це треба було зробити.
homo_feriens: (маска_)
Сьогодні понаписували дуже багато щодо рівності та різності - всі, хто тільки вмів писати. Ввечері, на самоті дивлячись на захід сонця (дивного кольору малинового варення), ловила думки, які ластівками ширяли за вікном. Так от. У кожній людині багато чого намішано. Іноді такого кричущо суперечливого, що й не чекаєш. І розібратися в собі - ось складна робота. Бо майже не знайдеш однозначних. Суперпрофесіонал - нестерпний у спілкуванні. Відповідальний на роботі, викликає захват у колег - незібраний з друзями. Сміливець і герой в одному - нікчемний і нерішучий в іншому. Надійний і сильний раптом ламається чи підставляє підніжку у критичній ситуації. Таке не завжди передбачиш і поясниш "чому". Скільки "людей" живе в одному. І як мало хто розібрався сам зі всим своїм "народом"...
homo_feriens: (радіація-знак)
Ще нічних думок. Знала ж, знала завчасно, що так і буде. До того і йшло. Тепер усе вивертають і ставлять догори дригом. Беручись за волонтерство на початку війни, робила це, "бо треба". Долучалися до цього й інші люди. Мотивація від початку була різна. Тепер уже цілий список тих, хто не соромлячись стає у чергу - у списку разом із воїнами. Безкорисливість волонтерства накривається. Чи мідним тазиком, чи ще чим. У списках "почесних волонтерів", які мають одержати землю - люди з посадами при адміністраціях чи всяких навколовладних. Водій-охоронець мера - святе діло. А що ж - їздив, возив. Фоткався. Повертався. Тренажерна зала, сауна, понти й плітки на "неугодних меру" (колишньому, перефарбованому регіоналу, щоб ніхто не сумнівався). Тепер теж у списочку... Придумали відмовку: то ж координаційна рада так вирішила, це ж хлопці самі вирішили так проголосувати. Віддячити за допомогу хотіли. Ми ж самі тут ні до чого. Угу. Віддячити. Відмовитись від подяки - релігія не дозволяє. Як не дозволяє і підписати контракт, щоб уже без питань бути у тому списку, поряд з бойовими. Але навіщо ж...На намагання присоромити - огризаються. Ну звісно ж. Як інакше. Та й уже все вирішено практично. Хіба на сесії ще інакше проголосують, але навряд. Бо знову крики почнуться: "Не поважають!". В інтернеті ще трохи хитаються, та вже затихають, "срачі". "Десерти" вже розподілені. Але знову обурюватимемось на депутатів, президента, суддів, кумівство і хабарництво, водночас самі виділяючи "своїх" і "чужих". Знову хтось образиться, не впізнавши своє віддеркалення.
homo_feriens: (coffe)
Ніч у вихідні. Тільки в цей час я й доходжу до писанини тут. Інакше наразі ніяк не виходить. Думаю багато, зафіксувати думки - часу не маю. Цікаво було б, чи хто написав би бодай оповідання з моїми реальними сюжетами. Бо сама - не знаю, коли до того дійду. Або робота, або втома. Або ще лікування. Сьогодні ввечері повернулася до незакінченого колись вишивання. У мене є незакінчене: картини, рушники. Вірші не пишуться вже дуже давно. Хоч цього тижня - промайнув. Один.

Profile

homo_feriens: (Default)
homo_feriens

August 2017

S M T W T F S
  1 234 5
67891011 12
1314151617 1819
20212223242526
2728293031  

Syndicate

RSS Atom
Page generated 21/8/17 00:33

Expand Cut Tags

No cut tags