homo_feriens: (hryb)
Власне, продовження: http://homo-feriens.dreamwidth.org/592995.html . Хмари згущуються. Не віриться, що щось там буде, що цьому дуже завадять. Добре, що напередодні журналіст написав толкову статтю, аби якось вивести цю тему на всеукраїнський простір: http://brovary.net.ua/golovni-novyny/chy-davaty-sotky-volonteram-yakshho-zemli-ne-vystachyt-uchasnykam-bojovyh-dij/ . Деякі речі тут ну дууууже промовисті, хоч і подана лише "верхівка айсберга". Співчуваю журналісту, бо стільки тепер на нього виллється...Але нічого. Це треба було зробити.
homo_feriens: (?)
Продовжую збирати кошти, стукаючи в усі двері. Завжди не вистачає. Для коригувальників треба планшети (ну хоч один), треба біноклі, головне - з сіткою щоб вони були https://www.facebook.com/koordcentr.brovary/posts/1610058389235304 .
У моїх знайомих, які теж збирають на армію, ситуація печальніша. Їм, щоб закрити борги, треба тисяч 18 грн. Але якби кожен скинув хоча по 50 грн..- стукає в голові мантра. Ось Оля, наприклад https://www.facebook.com/groups/helparmyUA/permalink/1604785703125105/ .
...А крім війни великої є окремі локальні війни окремих людей. Євангеліна втретє бореться за своє життя. Пам'ятаю минулі рецидиви - як гуртом збирали кошти. Тоді все ніби виходило. І вірилося, що хвороба не повернеться. Знаю родину Єви. Не знаю, як допомогти ще. Тому хоча б поширюю інформацію. Вчора була передача про неї https://www.youtube.com/watch?v=_ySs2c41-PE
homo_feriens: (?)
Ще тут напишу прохання. Потреби такі:
- рюкзак на 28 або 40 л
- рюкзак на 80 або 120 л
- каремат
- ніж робочий - мультиінструмент
- бінокль
- тактичні окуляри
- канцелярія (ручки, блокноти, папір)

Це бажано максимум до четверга.
homo_feriens: (жовте)
Продам. Мобільний LG Optimus L7 II P713 Black.
P.S. Ось такий http://comfy.ua/smartfon-lg-p713-optimus-l7-ii-black.html . Тепер уже, до речі, знятий із виробництва.
homo_feriens: (pic#7956795)
Намагаюся порадувати хлопців, як можу: тих, хто вже на передовій, хто збирається туди їхати, хто приїздить у відпустку чи на ротацію. На всіх мене не вистачить. Але ж є просто слова, просто дзвінки, малюнки від дітей, листи, щось можна надіслати, про щось розповісти. Тішаться. GPS-навігатору. І теплим двостороннім балаклавам. Я називаю їх "дві погоди". Знахідка. Сіра, а треба - вивернув - біла. І навпаки. Діти частіше тепер малюють снігурів. На Новий рік (уже завтра?!) чекаю на шквал дзвінків. Мабуть, буде більше, ніж на день волонтера. Не хизуюся, просто констатую. Так буде незалежно від мого бажання. Той, кого все ще кохаю, теж уже поїхав. Раніше хвилювали назви Карачун, Дебальцеве...Тепер - Чонгар. Він, звісно, хвилював і раніше. Якась енергія у назві. Разом із таємницею. І звук - чи то пострілу, чи шкрябання заліза, чи важкої техніки, що заводиться, виїжджає з гаража...А, якісь підсумки року треба підбити? Не знаю. Не буду. Працювати треба. І чекатиму звісточок із засніжених блокпостів. І сама писатиму. Перемоги і миру.
homo_feriens: (маска_)
Мало не забула. Мені ж наснився перший у житті антисон жахів - сон жахів навпаки. Там була істота, яка мала б лякати, але натомість я була у такому настрої, що ворог втік і заховався сам. Я відчувала, що він десь поряд, але боїться себе видати, передчуваючи, що я хочу з ним зробити, і вже не він, а я була його жахом. Це щось неперевершене.
homo_feriens: (головою об стінку)
Не маю часу багато писати. Потреб - ось чого - справді багато. Теплі речі - то навіть півбіди. Каски, броніки, оптика - ось що коштує реальних грошей. Попросили бінокль із дальноміром недавно... Ще кілька касок би. Список серйозний. Захист - найперше і найважливіше. Незабаром будуть поїздки до Дебальцева й Волновахи. Хлопці, які поки що тут на ротації, намагаються створити свою незалежну громадську організацію, аби разом краще захищати свої права.
Картка для пожертв 5168 7423 2510 6460
homo_feriens: (герой-рятівник)
Підусумувала дещо та зробила висновки зі спілкування з тими, хто на передовій і тими, хто вже повернувся і має змогу проводити вишколи, ділитися досвідом. Read more... )
Tags:
homo_feriens: (pic#7956796)
Микола поки що готується до виїзду - в "Десні". Передали туди утеплені берці - на пробу, на розношування, чи варто такі брати. А ще якось, до того, як поїхати до "Десни", обурювався. Обурювався - однопартійцями. Тими, які депутати - особливо. Називав прізвища. Як вони "воюють", як "звільняють" давно звільнені міста...Як йому важко слухати Тягнибока, який розповідає про війну. Зрозуміло: Коля справжній воїн, піарячись на славі яких до влади прийдуть інші...Не знаю, чим тут зможу допомогти. Хіба що доноситиму правду.
Тим часом постійно звертаються хлопці з військової частини у Семиполках. Одні вже знають, що незабаром поїдуть воювати, інші - в невизначеності, хтось там служить уже 7 місяців, але чи їхатиме кудись звідти - не знає. Ми говоримо, що забезпечуємо найперше тих, які - на війну. Проте хлопці постійно жаліються, що навіть просто спати у частині - прохолодно, часом здається, що у приміщенні холодніше, ніж надворі. Теплим спальникам радіють найбільше. І знову говорять про сумний стан у частині. На жаль, ми не можемо допомогти ще й на ремонт абощо, тут у зоні бойових дій усіх забезпечити - катастрофа...Але знаємо про ситуацію, знаємо...Я навіть знаю, що один із призовників збирав кошти на свою картку, аби спільними зусиллями хоч вікна у військовій частині поміняти...Та спочатку - розібратися з війною.
Сестра контуженого бійця, який тепер у госпіталі, телефонує, запитує, коли знову піде машина - вона назбирає речей, поговорить із підприємцями. Про потреби. Як завжди. Теплі спальники, теплі рукавиці, тепла білизна, шкарпетки, шапки, дощовики...Теплу форму так і не дали. Теплі штани, бушлати, або ж - теплі комбінезони. Завжди просять: тактичні окуляри, тактичні рукавички, наколінники, налокітники, каремати й "піджопники", зимові балаклави.
homo_feriens: (?)
Підготовка до ще одного благодійного ярмарку. На минулому зібрали 25,5 тисячі гривень. Не вірила, що це можливо. Проте - гроші швидко розійшлися на каски й теплі спальники, теплі чоботи. Треба ще. Щодня збираємо хлопців. Вони дякують. Дали все необхідне Миколі. Він поїде в "Десну".
homo_feriens: (жовте)
Про благодійний ярмарок у Броварах. Ідею запозичили з Києва, де такий ярмарок-пікнік провели на Пейзажній алеї. Подумали: а чому б нам не спробувати? Було багато вагань, побоювань, але - готувалися. Стислі терміни. На підготовку не мали навіть тижня. Не дуже вірили в успіх, але інших шляхів поповнення майже порожньої скарбнички допомоги військовим - не бачили. Телефонували, писали в інтернеті, роздавали листівки. Запрошували підприємців, рестораторів, кухарів, звичайних любителів готувати смакоту або власноруч створювати сувеніри. Паралельно готували машину на Схід... Запрошувала хлопців, які перебувають тут...
Ярмарок перевершив очікування. Розпродали майже всі сувеніри та смакоту. Допомагати в організації ярмарку та спілкуватися з громадянами прийшли Микола Смірнов, Євген Махревич (11 батальйон), Володимир Кузнецов (25 батальйон). Не віриться, що дехто з них за кілька днів може знову від`їхати...
Був кумедний випадок. Повз нас проходила сім`я. Батько, який ніс велосипед своєї дитини, сама дитина, і мама. Батько сказав нам, що тут біля ярмарку вештається гнида з колорадською стрічкою. Ми, не вірячи своїм очам, роззирнулися. Справді, неподалік сиділи дві особи бомжуватого вигляду, в однієї з цих осіб була пов`язана на грудях георгіївська стрічка. Коля і Женя пішли до цих "тіл". Женя різким рухом зірвав із "тіла" стрічку, щось різко сказав і кинув стрічку у смітник. Цікаво, що ті особи не опиралися і не обурювалися. Ми дивувалися потім, що такі камікадзе є у нашому місті.
Загалом день був позитивний, золотоосінній - з погодою надзвичайно пощастило!
Ярмарок завершився. Ми зсунули столи та просто на площі почали рахували гроші з усіх скиньок. Люди з подивом дивилися на нас. Вторгували - ніхто не чекав - 26,5 тисяч гривень! Це перемога. Скільки всього тепер купимо для хлопців!
По офіційній частині - найвеселіше. На зсунутих столах, просто на центральному майдані - майдані Свободи - ми розпочали пікнік, запросивши всіх, хто міг та хотів залишитися. За знайомство і співпрацю. Тепер перехожі дивилися на нас з іще більшим подивом. Такого не було ще ніколи в історії міста. Усе буває вперше. Як я зауважила - влаштували Майдан у найкращому розумінні цього слова. Весело й душевно. Втома і задоволення.
Ярмарок приїжджав знімати телеканал БТБ. Брали коментар в мене, а потім я спрямувала журналістку до Миколи. Загалом хороший репортаж удався. Відео буде пізніше.
homo_feriens: (coffe)
Готувалася до ярмарку. Втомилася. Заснула. Наснився дивний сон. Іван. Він пішов на фронт - і я втратила з ним зв`язок. Я думала, що, можливо, він і не хоче більше зі мною спілкуватися - ну і нехай. Познайомилися ми в березні на Майдані. Він після операції на оці, в яке влучила куля (не бойова), та двох контузій продожував жити в наметі. Я приходила, допомагала. Потім, влітку, приїжджала до нього - в Кам`янець-Подільський. Далі - обірвалося...Від чужих людей дізналася, що він на полігоні, готується їхати на фронт. І все. І тут - сниться. Дивний сон. Ніби Іван босий, і ступні такі - ніби постійно босий ходить по чорній землі. Я чомусь масажую йому ступні, не відчуваючи навіть трохи якоїсь гидливості. Цікаво, що в реалі хлопця босим не бачила. Зранку чищу зуби та гадаю: до чого б це все? Read more... )
homo_feriens: (hryb)
Пречудовий суботній ранок. Зателефонувала знервовано-претензійна пані. Сказала, що представляє об'єднання "Майдан" у Борисполі, і що їхні волонтери взяли під опіку хлопців із Борисполя та Бориспольського району (тих, які в 11 та 25 батальйонах), мають список усіх солдатів, возять посилки на передову. Поцікавилася, як працюємо ми - я пояснила. У відповідь почалися ще більші претензії, тон все більше накручувався: "Так от ВАШІ посилки на передову НЕ ДОХОДЯТЬ!!!! ВИ Ж ЦЬОГО НЕ ЗНАЄТЕ! Ви залишаєте посилки у штабі, а вони ПРОПАДАЮТЬ!!!". Тут я стала зупиняти її словесний понос: чекайте, ми посилки не кидаємо в штабі, посилки, які передають родичі, доставляють в руки. "ВИ Ж ТАМ НІЧОГО НЕ ЗНАЄТЕ!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!ААААААА!!!!!!ВИ ВИСЛУХАЙТЕ МЕНЕ!!!!ПОСИЛКИ НЕ-ДО-ХО-ДЯТЬ!Я не знаю, як там броварські волонтери працюють, але - не доходять!!!Ви ж нічого не знаєте, а я кожні три дні під Міністерством оборони! У хлопців зараз ротація! У них ротація - ви цього не знаєте!!!! І там зустрічаю броварських хлопців - вони жаліються!". - "Стоп. Ми теж щодня спілкуємося з нашими хлопцями, і знаємо їхні потреби. Ви можете сказати, хто конкретно це казав? Назвіть прізвища".-"Я так не скажу прізвищ..Я не знаю..".-"То це ж не розмова. Вам хтось, десь, там щось сказав. Давайте конкретно - коли, де, імена, прізвища, звання, їхні телефони - буду з ними спілкуватися. З'ясуємо". - "Я просто спілкувалася з ними! І доношу це до Вашого відома, інше - не моя парафія! От там служить хлопець з району (називає село) - він сирота, ні батька, ні матері!!! І йому ще жодного разу!!!!Жодного разу не дійшла посилка!"-"Який хлопець?Назвіть його прізвище! Невідомо ж, хто йому, як і через кого передав посилку?"-"Я Вам просто кажу, що скаржаться!На броварських волонтерів дуже скаржаться! Посилки не доходять на передову, їх залишають у штабі, а в штабі їх переполовинюють! Мама пише список, що було у посилці, а там не все є! На броварських дуже жаліються! Кажуть - у них там такі написи, така реклама, а насправді!..От зараз я сплікувалася з однією мамою!.." - "Давайте мені імена, телефони людей, які скаржаться! Це безпредметна розмова!" -"Я сьогодні буду зустрічатися з цієб мамою, говорити.." - "Дайте мені її телефон!" - "Сьогодні з нею буду спілкуватися...Якщо погодиться, то зателефоную, дам її телефон...". (Чудово, розмова хоч на сантиметр зрушила з місця!). Десь на тому й завершилося.
Хто ще возить допомогу з Броварів - знайте і таке.
До речі, мене сьогодні зранку розбудила дзвінком одна мама з району - син від'їжджає у неділю. Буду сьогодні з нею зустрічатися й говорити - сподіваюся, все буде нормально й по-людськи (ну а як інакше?).
homo_feriens: (coffe)
Потрібний примус чи щось таке, на чому можна гріти їжу. 7 теплих зимових спальників. Двомісний намет. Теплі речі, як завжди.
homo_feriens: (hryb)
Тяжко фізично й морально. Лише за вчора...Готувалася забезпечити теплими речами та взуттям 9 хлопців із "Десни". Тут раптом прийшли троє, які зараз дислокуються в Семиполках, чекаючи на новий виїзд. Їм теж дали, що могли - поки ще не все роздали (тепла білизна, шкарпетки, взуття). Надвечір прийшла ще й та мати, в якої двох хлопців забрали. Обоє - ще на навчаннях - вже застудилися, один навіть у госпіталь потрапив. Сьогодні маємо їй ще ліків передати та два бушлати...По касках - просто істерика. Всім треба, мало де є, завжди дорого... Головне самій не захворіти. Сьогодні виступаю на флешмобі, присвяченому армії.
homo_feriens: (hryb)
З того, що найчастіше спадає на думку:"Мені шкода". Причини бувають різні.
Намагаюся допомогти людям вирішити їхні проблеми. Хоч би на 1%. На тлі цього немає коли згадати-пожалітися-поплакати про своє. Воно, й, мабуть, виглядає комусь дивним чи кумедним.
Недавно одружився чоловік, якого кохаю http://homo-feriens.dreamwidth.org/576063.html . Ми були близькі багато в чому. Іноді схоже було, що відчуваємо одне одного без слів. Дивувалася: ну звідки він знає, що зараз саме це треба мені сказати, саме це зробити для мене? - я ж ніяк не натякала, нічого не говорила. Ми могли розмовляти відкрито. Знали одне про одного те, про що навіть не підозрювали інші. З цією людиною почувалася затишно, комфортно, хотілося зупиняти час. Підтримували одне одного. Захоплювалася багатьма його рисами. Він здавався сміливішим, прямолінійнішим, безкомпроміснішим за інших, він міг подати приклад. Усе це підтверджувалося його діями. Свою партію, до якої належав, ніколи не ідеалізував, бачив усі плюси й мінуси та говорив про них. Відсутність рожевих окулярів та будь-якої "карамельності" ще більшле приваблювала.
Своє кохання (долю?) від знайшов в іншому регіоні. Там потім війна почалася. Розписували в київському госпіталі, де боєць лежав після поранення. Один Бог знає, що ж так вплинуло на нього справді - чи почуття, чи бажання змінити сімейний стан, чи складне поранення. Можливо, вийшло на поверхню те, що вже було всередині. Не можу знайти пояснення. На своє весілля він запросив мера свого міста, з яким (та й не лише з ним) запекло боровся як громадський активіст. Це той міський голова, який стрибав із партії в партію, багато брехав, домовлявся, а ще не без його відома бюджетників взимку організовували на "антимайдан"...той, кого мали люструвати...Тепер саме до нього звернулися по допомогу в організації весілля - "виїзного", саме він був ще й запрошеним "почесним гостем"...Це не почесно й не радісно. І його тепер не чіпатимуть, цікаво?..Усе перевернулося. Сором. Заради примхи - організації свята?..Ніколи б не подумала. Згадувався персонаж Вакула, який заради капризів дівчини зв'язався з самим дідьком. Після весілля я йому не телефонувала. Він про мене теж більше не згадував. Мене розривало. Тепер ніби закам'яніла. Уже й не прагну щось зрозуміти. Лише відчула гірке розчарування. Намагаюся сприйняти і прийняти. Усміхаюся на гасла партії. Допомагаю фронту. А на моєму фронті без змін.
homo_feriens: (жовте)
Сьогодні був день скарг. Приходили, телефонували - родичі. Мати-вдова з села, яка вже раніше зверталася: двох синів забрали. Вони ще на полігоні, та вже похворіли, висока температура. Одного ніби відпустять додому приїхати...Організовуємо для них бушлати. Ліки треба. Приходила родичка одного добровольця з батальйону, куди ми буквально щойно машину посилали. Його рідні якось і не знали, що ми збираємо і возимо. То передавали аж через вишгородських активістів. Тепер знатимуть. Хлопець там кухарем. Кілька місяців. На ротації ще не був. Але слава про кухаря, який дуже добре готує для солдатів, уже розлетілася далеко. То він, коли приходить машина з нашого міста, біжить зустрічати, і хочеться ж, щоб недарма. Тепер знатимуть родичі, передаватимуть персональні посилки для нього через нас. Ми тим часом купуємо теплу білизну та шукаємо каски "не за всі гроші". Місцеві ж бабусі допомагають, організувавши "батальйон пенсіонерів" - в'яжуть шкарпетки й балаклави.
homo_feriens: (coffe)
Ініціатива: хто має час і натхнення в'язати - створювати балаклави. У кого багато часу й натхнення - можна рукавички, светри. (Один хлопець, якого ми проводжали в "Десні" і через якого тримали зв'язок із батальйоном, дуже серйозно застудився. Треба поспішати. Термобілизну теж закуповуємо, точніше - переважно приносять волонтери, які погоджуються оплатити якісь товари).
homo_feriens: (головою об стінку)
Зранку шукаємо картонні коробки. Пакуємо і перепаковуємо посилки. Запитали в одному магазині, в іншому. Але щось не дуже вдалий день, бо нам дали небагато і не дуже великі, - що ж, інших немає. Усім пояснюємо, для чого ці коробки. Вирішили зайти до супермаркету АТБ - великий магазин, точно щось має бути. Зі спілкування з охоронцем і адміністратом з'ясували, що коробок вони не дають. Залишають собі. Потім здають їх на вагу. Справді, це ж важливіше, коли війна.
homo_feriens: (hryb)
Вигребли все. Стратегічний запас коштів витратили на тепловізор; віддаємо останні броніки. За щось треба купувати нові. Запал людей щодо пожертв спадає. Коштів - катастрофа як бракує.
Як я живу? - щодня приблизно однаково. У мене є Коханець. Такий маленький, чорний. Живу з ним. Вислуховую через нього прохання, пропозиції, запитання, іноді - претензії та невдоволення. Так постійно. Допомога дуже потрібна. Ну ви зрозуміли.

Profile

homo_feriens: (Default)
homo_feriens

July 2017

S M T W T F S
      1
23456 78
910 11 12131415
16171819202122
23242526272829
3031     

Syndicate

RSS Atom
Page generated 20/7/17 12:31

Expand Cut Tags

No cut tags