homo_feriens: (букет)
Про що писати, коли немає про що писати?
Та як же, є про що.
Просто не хотілося до компа кілька днів підходити. Та й взагалі. З вихідних почала хворіти. Дурна застуда. Температура, що не хотіла знизитися. Два дні роботи пропустила. Хоч у роботі розпочався новий етап саме зараз.
Підопічні приходили з квітами й цукерками напередодні. А з хворобливого ліжка підняв репортаж про військові навчання https://www.youtube.com/watch?v=j6tE1-ZxKoc . Ось так, коли бачиш людину частіше по телебаченню (чи чуєш по телефону), ніж у реалі...Скучаю, хай як би там було.
Брат. Приїжджав у коротку відпустку. Не встиг оформити пільги (хоча б мінімальні, хоч документи подати). Тепер от надсилає мені довіреність. І це по кабінетах походити треба буде мені. Дай Боже, щоб швидко й нормально. Бо ж бюрократія - це одна з найгірших жестей у цьому світі.

roses
homo_feriens: (?)
Це вже день третій страшенно душно. Особливо в місті, де відрізки з максимумом асфальту й машин. Раніше теж ходила там само, але ж так нестерпно не було. Здається, повітря вологе й густе, затримує тяжкість і нехороші запахи. Поміряла тиск - та без особливих відхилень. Отже, це все ж погоді слід припинити скакати. Але все це не означає, що я лежу собі днями. Ні, справ купа, але - через силу. Лиш вечірня прохолода - якесь полегшення.
homo_feriens: (coffe)
Ніч у вихідні. Тільки в цей час я й доходжу до писанини тут. Інакше наразі ніяк не виходить. Думаю багато, зафіксувати думки - часу не маю. Цікаво було б, чи хто написав би бодай оповідання з моїми реальними сюжетами. Бо сама - не знаю, коли до того дійду. Або робота, або втома. Або ще лікування. Сьогодні ввечері повернулася до незакінченого колись вишивання. У мене є незакінчене: картини, рушники. Вірші не пишуться вже дуже давно. Хоч цього тижня - промайнув. Один.
homo_feriens: (маска_)
Усе відбувається а-ля "Хочеш розсмішити Бога - розкажи про свої плани". Я так налаштувалася на вихідний на Покрову. Думала трохи погуляти, взяти участь в урочистостях, можливо, сходити до церкви, поїхати в гості до однієї військової частини. Уже навіть придумала, який одяг на мені буде...Натомість: температура, лежу пластом, часто засинаю, та зі сну постійно виривають двзінки то на один, то на інший телефон. Питання частково вдається вирішувати у телефонному режимі. Частково. Дуже шкода. Та є як є. Треба було берегти себе. Хоч трохи. Така Покрова...
homo_feriens: (hryb)
Багато комарів на природі. Надсилаю посилку з різним - від комарів. Потім говоримо з Іваном (познайомилися ще на пост-майдані). Прошу пізніше повідомити, що саме допомогло найкраще. "А якщо помазати всим разом?" - "Тоді, мабуть, всі комарі точно виздихають. І сепари теж".
Сьогодні їздила до київського госпіталя - до Сашка. Він служив у Севастополі, лишився вірним Україні, тепер постійно прагне на війну. Трохи розповіла йому про свої недільні тренування. Він каже, що головне, щоб подобалося, не змушувати себе, не робити щось через силу. От йому, коли він одержував водійські права, справді подобалося - тоді всі правила досконало вивчив, навіть сперечався з екзаменаторами, які прагнули "завалити", видно, хотіли грошей. Кажу, що подобається - не те слово. Справді бракує слів, тому я використовую свою сяку-таку акторську майстерність. Зустріч коротка. Хлопців відвозять із госпіталя на якийсь концерт. Теж потрібно...
homo_feriens: (жовте)
Йдеться про здоров'я бійця. Ніяк не можемо зібрати 22 тисячі...А йдеться про операцію з відновлення функціональності руки. Час іде - й працює проти нас, адже зволікання тут зменшують шанси на хороший результат.
Він уже теж почувається зневіреним. Його картка: Приватбанк 5168 7572 7602 6608 Сичов Віталій - якщо хтось має змогу допомогти.
homo_feriens: (hryb)
Хотіли зібратися, створити нарешті організацію для теперішніх ветеранів, щоб їм спільно легше було відстоювати свої права...З лідером все ніяк не могли визначитися. Домовилися про наступні збори. Він виступав дуже розуміно й розважливо, його хотіли поставити головою...Визначалися. Потім понад тиждень йому не могли дотелефонуватися. Побратими відповідали якось неохоче. Тепер він у психіатричному відділенні, забрали просто з частини. Як і що було - про деталі ніхто не говорить. Його телефон не відповідає. Мені знову дуже шкода.
homo_feriens: (pic#7956796)
Микола поки що готується до виїзду - в "Десні". Передали туди утеплені берці - на пробу, на розношування, чи варто такі брати. А ще якось, до того, як поїхати до "Десни", обурювався. Обурювався - однопартійцями. Тими, які депутати - особливо. Називав прізвища. Як вони "воюють", як "звільняють" давно звільнені міста...Як йому важко слухати Тягнибока, який розповідає про війну. Зрозуміло: Коля справжній воїн, піарячись на славі яких до влади прийдуть інші...Не знаю, чим тут зможу допомогти. Хіба що доноситиму правду.
Тим часом постійно звертаються хлопці з військової частини у Семиполках. Одні вже знають, що незабаром поїдуть воювати, інші - в невизначеності, хтось там служить уже 7 місяців, але чи їхатиме кудись звідти - не знає. Ми говоримо, що забезпечуємо найперше тих, які - на війну. Проте хлопці постійно жаліються, що навіть просто спати у частині - прохолодно, часом здається, що у приміщенні холодніше, ніж надворі. Теплим спальникам радіють найбільше. І знову говорять про сумний стан у частині. На жаль, ми не можемо допомогти ще й на ремонт абощо, тут у зоні бойових дій усіх забезпечити - катастрофа...Але знаємо про ситуацію, знаємо...Я навіть знаю, що один із призовників збирав кошти на свою картку, аби спільними зусиллями хоч вікна у військовій частині поміняти...Та спочатку - розібратися з війною.
Сестра контуженого бійця, який тепер у госпіталі, телефонує, запитує, коли знову піде машина - вона назбирає речей, поговорить із підприємцями. Про потреби. Як завжди. Теплі спальники, теплі рукавиці, тепла білизна, шкарпетки, шапки, дощовики...Теплу форму так і не дали. Теплі штани, бушлати, або ж - теплі комбінезони. Завжди просять: тактичні окуляри, тактичні рукавички, наколінники, налокітники, каремати й "піджопники", зимові балаклави.
homo_feriens: (coffe)
Це, мабуть, був рекорд. Збирали знову посилки на два батальйони. Туди ж передали прапори з написаними на них побажаннями. І - квадрокоптер. Завантажили машину. Крім того, йшли до нас і йшли - ті, кого обіцяли зібрати. Одні виходять - інші вже на порозі. Троє з ремотного батальйону, вони вже вдруге; семеро - з радіорозвідки, просять не світити ніде їхні імена; далі - речі ще на п'ятьох, це вже дільничі з міського відділку, їм теж скоро від'їжджати... Приходила жінка, яка переймається за одного бійця-добровольця. Вона йому не рідня, просто знайома, а ще вона знає двоюрідну сестру іншого бійця (і я її вже знаю) - і за того теж переймається. Постійно запитує, чим ще допомогти. Пише вірші для бійців, які на фронті. Тепер обіцяла й про мене щось написати. Каже, що добро, яке я роблю, воздасться мені значно більшою мірою. Я - не знаю, намагаюся про це не думати. Збираю, телефоную, пишу звіти, хворію. Ввечері, коли все стихає, бачу в інтернеті нове фото Миколи з дружиною. Завершивши все, виходжу надвір, уже темно. Хочеться поблукати на самоті, але надто легко вдягнулася і ще не одужала. Повертаюся додому. Тут мені просто хочеться лізти на стінку. Вже зовсім пізно згадую, що навіть забула протягом дня поїсти.
homo_feriens: (pic#7956796)
Зранку дзвонить у двері офісу жіночка - принесла передати посилку солдату. Поряд із нею, трохи далі, стоїть якийсь чоловік. Придивилася - це Микола. "А ти до кого?"- запитую. "А ти як думаєш?" - цілує, пригортає, запитує, як почуваюся. Насправді прийшов на інтерв'ю для місцевих журналістів. Поки чекали - попили кави. Я колись думала, що вже більше ніколи не зварю йому кави. Тепер - знову як у старі добрі. Тільки він - з обручкою.
Звикаю до теперішньої асиметрії його обличчя. Шраму на скроні майже не видно. Заростає волоссям. Погладила його такий милий їжачок. Руку розробляє, поки що все далеко не ідеально. Цікаво: я вчора провалялася вдома з температурою, а сьогодні так рвалася на роботу, бо мала кілька зустрічей, хоч і могла в крайньому разі передоручити їх комусь. Не прийшла б сьогодні - не зустрілися б. Він дуже хоче повернутися на фронт. Як це буде - наразі не відомо. Йому ще медкомісію пройти. Екіпіруватися. Тоді чекати на відправку в "Десні". Проте можна буде поїхати швидше - з волонтерами. Пізніше на інтерв'ю підійшов ще один герой із того ж батальйону. Він дуже застудив нирки. Тепер лікується. Пішли розмовляти з журналістами. Я ж відчуваю, що робочий день до кінця не витримаю, але з'явилася в офісі - недарма.
homo_feriens: (pic#7956796)
Просили мене одні люди надіслати через "Нову Пошту" їм деякі речі - інакше не було як. Потім ще інші звернулися. Не все, що треба, знайшла, але дещо з теплих речей між усіма розподілила й запакувала. Обидві посилки на Донеччину. В Донецьку відділення не функціонує. Тут надходить мені смс, що адресат посилку не забрав. Телефоную. А він не знав нічого, йому з пошти навіть смс не надсилали! Таке враження, що це навмисне робиться. Іншим двом (телефон маю лише одного з них) уже тиждень не можу дотелефонуватися. Поза зоною досяжності. Зранку приходить смс, що й ті не забрали посилку...Що робити, не знаю. Якщо вони автобатальйон, то їх кудись перекинути могли. А мобільний? У кращому разі - загубився чи розрядився. І як тепер?.. Пробачте, хлопці. Ви мерзнете. Я тут звалилася хвора і не знаю, як далі чинити. Мені телефонують постійно, без мене збирають посилки на 2 добровольчі батальйони. Усім треба теплі речі, спальники, грілки, ліки...
homo_feriens: (hryb)
Після насиченого вчора - сьогодні вже ледь прокинулася. Найдивніше: цими днями якимось дивом знайшла час на візит до косметолога. Вона мені тихенько сказала, що я, стаючи старшою, кращаю, що в мене навіть вираз обличчя змінився, погляд, і це не комплімент, а констатація факту. Я дуже здивувалася і відказала, що все це дивно, бо я насправді страшенно змучена.
Дивуюся сама собі, що такого бачать люди, у той час, коли вже подумую про можливі діагнози, які озвучувати не хочу. Щодня думаю:"Тільки б не...Бо й так нікому не потрібна, а тоді й зовсім". Сьогодні мала неприємне здивування (по волонтерській роботі), завтра знову вирішувати проблеми. Пів дня вдома знесилена. Пішла кров з носу.
Йшли вулицею з мамою - навантажені пакетами. Боковим зором бачу якогось солдата у формі. Стараюся придивитися - раптом знайомий. А він іде - і вже збоку й позаду, йде в інший бік. Микола. Сам. Не побачив. Мама нічого не зауважила. Мене ж від усвідомлення як жаром обсипало. Таким сильним, як це було на Майдані, коли підходила до передової, де все палало. Вдома прилягла - геть без сил.
homo_feriens: (hryb)
Тяжко фізично й морально. Лише за вчора...Готувалася забезпечити теплими речами та взуттям 9 хлопців із "Десни". Тут раптом прийшли троє, які зараз дислокуються в Семиполках, чекаючи на новий виїзд. Їм теж дали, що могли - поки ще не все роздали (тепла білизна, шкарпетки, взуття). Надвечір прийшла ще й та мати, в якої двох хлопців забрали. Обоє - ще на навчаннях - вже застудилися, один навіть у госпіталь потрапив. Сьогодні маємо їй ще ліків передати та два бушлати...По касках - просто істерика. Всім треба, мало де є, завжди дорого... Головне самій не захворіти. Сьогодні виступаю на флешмобі, присвяченому армії.
homo_feriens: (жовте)
Сьогодні був день скарг. Приходили, телефонували - родичі. Мати-вдова з села, яка вже раніше зверталася: двох синів забрали. Вони ще на полігоні, та вже похворіли, висока температура. Одного ніби відпустять додому приїхати...Організовуємо для них бушлати. Ліки треба. Приходила родичка одного добровольця з батальйону, куди ми буквально щойно машину посилали. Його рідні якось і не знали, що ми збираємо і возимо. То передавали аж через вишгородських активістів. Тепер знатимуть. Хлопець там кухарем. Кілька місяців. На ротації ще не був. Але слава про кухаря, який дуже добре готує для солдатів, уже розлетілася далеко. То він, коли приходить машина з нашого міста, біжить зустрічати, і хочеться ж, щоб недарма. Тепер знатимуть родичі, передаватимуть персональні посилки для нього через нас. Ми тим часом купуємо теплу білизну та шукаємо каски "не за всі гроші". Місцеві ж бабусі допомагають, організувавши "батальйон пенсіонерів" - в'яжуть шкарпетки й балаклави.
homo_feriens: (coffe)
Ініціатива: хто має час і натхнення в'язати - створювати балаклави. У кого багато часу й натхнення - можна рукавички, светри. (Один хлопець, якого ми проводжали в "Десні" і через якого тримали зв'язок із батальйоном, дуже серйозно застудився. Треба поспішати. Термобілизну теж закуповуємо, точніше - переважно приносять волонтери, які погоджуються оплатити якісь товари).
homo_feriens: (hryb)
Жива. Живу. Хоч слухавку беру та розмовляю сьогодні лише у справах. А їх багато.
Половинка неділі пішла на розмови з тими, хто хоче допомогти, хто планує принести допомогу, забирання її в тих, хто вже зараз готовий її віддати, також поїздила разом з іншими хлопцями-волонтерами містом, нашими точками - крамницями, кав'ярнями, де ми поставили скриньки для збору допомоги військовим. Каски, які були загубилися при перевезенні з Європи до нас, і з якими я була попрощалася подумки, - знайшлися. Але тепер їх треба оплатити. 14 штук, по 80 євро кожна... Кошти потрібні. І скільки всього ще потрібно...
А мій коханий одружився. Вона приїхала тепер сюди. Заручився ще минулої осені. Але й після заручин були спалахи зі мною. А я? Чому я, все знаючи...Та тому що рвало від почуттів і тієї небаченої близькості. Багато що раціонально пояснити неможливо. Занадто багато спільного було (і є?), чи що. Та він зробив свій вибір. Він вирішив. Дуже сподіваюся, що не помилився. Весілля у госпіталі ще й зазняло телебачення. Вона - російськомовна блондинка з Донецька, з суто донбаською вимовою "ге", дуже вимоглива до подарунків і сувенірів. А я відходжу. Відступаю. Йому - кращає, він так само рветься на фронт, одержимий ідеєю повернутися. В особистому, як видно, щасливий. Постараюся зникнути. Свою місію виконала. Усе, що могла, зробила. А тепер... Є ще багато полів для діяльності.
Того ж дня змінила зачіску. Хотіла спочатку взагалі "під нуль", чи - майже "під нуль", а потім відчула, що ще трохи не готова. Вийшло дещо інакше. Уже дехто навіть встиг сказати, як мені з цією зачіскою добре. Знали б, що вона символізує для мене. Хоч кому яке до того діло. Мені головне лише позбутися тяжких снів. І далі, далі, далі...
homo_feriens: (hryb)
Часу немає, встигаю лише щось крапати у соцмережі. Миколі в госпіталі не сидиться, зранку порадував лінком http://1tv.com.ua/uk/announces/2014/08/19/ato_teleakademia . Це анонс, а передачу покажуть цими днями.
homo_feriens: (hryb)
Ось іще два репортажі про те, як Микола Смірнов провів зустріч на високому рівні:
1 http://fakty.ictv.ua/ua/index/view-media/id/67088/album/144?play=1
2 http://sobytiya.tv/stories/9220/
Read more... )
homo_feriens: (?)
Добре, що вистачило розуму не робити помилок http://homo-feriens.dreamwidth.org/572337.html . Напередодні до госпіталя приїздив міністр охорони здоров'я. Постановили, що катати туди-сюди нікого не будуть. Візит Яценюка - відбудеться. Чекають сьогодні на 11.00. Уже зранку в коридорі з цієї нагоди доклеювали лінолеум. Бійці мають до прем'єра багато запитань.
А ось відео з концерту для поранених - із коментарем Миколи:
http://tsn.ua/video/video-novini/blagodiyniki-vlashtuvali-v-viyskovomu-gospitali-koncert-dlya-poranenih.html
homo_feriens: (головою об стінку)
Є інформація, що у понеділок госпіталь для військових відвідає прем'єр-міністр Арсеній Яценюк. До цього візиту в медичному закладі почали готуватися за кілька днів: чистять, миють, фарбують. Підтримую наведення ладу й причепурення. Проте є ще один пункт, який - абсолютно антилюдський. Є палати, де зробили гарний ремонт, а є ті, де такого ремонту немає. В одну з таких палат (з ремонтом), що її покажуть Яценюку, й планують перевезти одного з хворих (а, мабуть, не тільки його). Солдат лежить із важким пораненням і його краще взагалі якнайменше рухати. Та на цьому пекельце не завершується. Найімовірніше, коли високий гість поїде, пораненого перевезуть назад у "стару" палату. Показуха й радянізація головного мозку. Нічого не змінилося. Люди, дуже прошу вас поширити цю інформацію - хто як може.

Profile

homo_feriens: (Default)
homo_feriens

September 2017

S M T W T F S
     12
34 5 6789
10111213 141516
17181920212223
24252627282930

Syndicate

RSS Atom
Page generated 20/9/17 14:52

Expand Cut Tags

No cut tags