homo_feriens: (букет)
Про що писати, коли немає про що писати?
Та як же, є про що.
Просто не хотілося до компа кілька днів підходити. Та й взагалі. З вихідних почала хворіти. Дурна застуда. Температура, що не хотіла знизитися. Два дні роботи пропустила. Хоч у роботі розпочався новий етап саме зараз.
Підопічні приходили з квітами й цукерками напередодні. А з хворобливого ліжка підняв репортаж про військові навчання https://www.youtube.com/watch?v=j6tE1-ZxKoc . Ось так, коли бачиш людину частіше по телебаченню (чи чуєш по телефону), ніж у реалі...Скучаю, хай як би там було.
Брат. Приїжджав у коротку відпустку. Не встиг оформити пільги (хоча б мінімальні, хоч документи подати). Тепер от надсилає мені довіреність. І це по кабінетах походити треба буде мені. Дай Боже, щоб швидко й нормально. Бо ж бюрократія - це одна з найгірших жестей у цьому світі.

roses
homo_feriens: (маска_)
Усе відбувається а-ля "Хочеш розсмішити Бога - розкажи про свої плани". Я так налаштувалася на вихідний на Покрову. Думала трохи погуляти, взяти участь в урочистостях, можливо, сходити до церкви, поїхати в гості до однієї військової частини. Уже навіть придумала, який одяг на мені буде...Натомість: температура, лежу пластом, часто засинаю, та зі сну постійно виривають двзінки то на один, то на інший телефон. Питання частково вдається вирішувати у телефонному режимі. Частково. Дуже шкода. Та є як є. Треба було берегти себе. Хоч трохи. Така Покрова...
homo_feriens: (coffe)
Где-то там далеко, где кончается дым,
Где не должен никто умирать молодым,
Там горелой землей не пропахли ветра,
Там кончается смерть, там кончается страх.
(с)

Останній тиждень-два всі як змовилися. Часто бійці, яким допомагаю, запитують, чи я заміжня. Дивуються, як у "такому віці" можна бути самій, "вже пора". Деякі речі людям складно пояснити. Щось пояснити - неможливо. Ще запитання:"Чому на фотках така сумна?". Це частіше втома-вбитість, ніж сум. Іноді це навіть краще, ніж вересклива, нещира веселуха. Та все менше хочеться комусь щось пояснювати.
Зранку мене розбудив своїм дзвінком контужений боєць. Потім вибачався. Казав, щоб мій чоловік, не реагував, не ображався, бо він - контужений, божевільний...Угу, жінка без чоловіка - навіть не припускається, навіть не розглядається. Навіть у найбільш контужених.
Потім була на стрільбах. Трохи постріляла по мішенях...Потім...Потім допомагала завантажувати машину. Машину - у східному напрямку. Допомагала Миколі. Він тепер їде туди як волонтер. Ще він тепер інструктує інших. І балотується до місцевої ради. Каже, спить по 3-4 години, часу вільного майже не має...Розумію. Я теж мрію відпочити. Але Микола каже, що всі відпочинемо - на тому світі.
На машині мене підвозили додому. Микола чомусь запитав, чи піду я на марш 14 жовтня. Сказала, що не знаю, але дуже хочу потрапити. Він теж хоче, але не знає, чи встигне повернутися з поїздки до того часу...Я глянула на його руки, мимоволі почала розглядати. Він був без обручки. Не знаю, чому так. Мене висадили на зупинці біля мого будинку. Микола сказав, що дуже сподівається, що ми скоро побачимося.
homo_feriens: (жовте)
Тиждень тому була на концерті Вахтанга Кікабідзе в Києві. Знову переслуховую деякі пісні. Мало є людей з такою мудрістю та глибиною. Якось треба знайти змогу поїхати до Грузії. Але це все поки що у мріях. Зараз хочеться спокою. Та де ж його взяти.
homo_feriens: (pic#7956796)
Микола поки що готується до виїзду - в "Десні". Передали туди утеплені берці - на пробу, на розношування, чи варто такі брати. А ще якось, до того, як поїхати до "Десни", обурювався. Обурювався - однопартійцями. Тими, які депутати - особливо. Називав прізвища. Як вони "воюють", як "звільняють" давно звільнені міста...Як йому важко слухати Тягнибока, який розповідає про війну. Зрозуміло: Коля справжній воїн, піарячись на славі яких до влади прийдуть інші...Не знаю, чим тут зможу допомогти. Хіба що доноситиму правду.
Тим часом постійно звертаються хлопці з військової частини у Семиполках. Одні вже знають, що незабаром поїдуть воювати, інші - в невизначеності, хтось там служить уже 7 місяців, але чи їхатиме кудись звідти - не знає. Ми говоримо, що забезпечуємо найперше тих, які - на війну. Проте хлопці постійно жаліються, що навіть просто спати у частині - прохолодно, часом здається, що у приміщенні холодніше, ніж надворі. Теплим спальникам радіють найбільше. І знову говорять про сумний стан у частині. На жаль, ми не можемо допомогти ще й на ремонт абощо, тут у зоні бойових дій усіх забезпечити - катастрофа...Але знаємо про ситуацію, знаємо...Я навіть знаю, що один із призовників збирав кошти на свою картку, аби спільними зусиллями хоч вікна у військовій частині поміняти...Та спочатку - розібратися з війною.
Сестра контуженого бійця, який тепер у госпіталі, телефонує, запитує, коли знову піде машина - вона назбирає речей, поговорить із підприємцями. Про потреби. Як завжди. Теплі спальники, теплі рукавиці, тепла білизна, шкарпетки, шапки, дощовики...Теплу форму так і не дали. Теплі штани, бушлати, або ж - теплі комбінезони. Завжди просять: тактичні окуляри, тактичні рукавички, наколінники, налокітники, каремати й "піджопники", зимові балаклави.
homo_feriens: (pic#7956795)
Думалося. Про те, що тих, хто турбується, залишається поряд, допомагає, майже ніколи не обирають. Тобто - вони хай це роблять, допомагають, але надалі - ті, кому допомогли - залишаться з іншими: які виставлять список претензій, виїдатимуть мозок, мало чим допомагатимуть, а для себе вимагатимуть виняткової уваги та всілякої іншої віддачі. Не доведи Боже бути "хорошим", одним словом. Якщо тебе раптом записали у список "хороших" - із цим треба щось робити якнайшвидше, бо це як тавро "безнадійного". Звісно, допомога не надається з надією, що скажуть спасибі, чимось віддячать, колись згадають, щось дадуть натомість... Одначе - простежується тенденція. Ось про таке думалося.
-
Зайшла на сторінку Вані. Ця сторінка була вся списана посланнями від однієї дівчини. Тепер - ані цих послань, ані тієї дівчини у нього в друзях...Ваня прийде - порядок наведе.
_
А я сьогодні їздила на могилу двоюрідного прадіда. Воїна, який прожив 90 років.
homo_feriens: (pic#7956796)
Просили мене одні люди надіслати через "Нову Пошту" їм деякі речі - інакше не було як. Потім ще інші звернулися. Не все, що треба, знайшла, але дещо з теплих речей між усіма розподілила й запакувала. Обидві посилки на Донеччину. В Донецьку відділення не функціонує. Тут надходить мені смс, що адресат посилку не забрав. Телефоную. А він не знав нічого, йому з пошти навіть смс не надсилали! Таке враження, що це навмисне робиться. Іншим двом (телефон маю лише одного з них) уже тиждень не можу дотелефонуватися. Поза зоною досяжності. Зранку приходить смс, що й ті не забрали посилку...Що робити, не знаю. Якщо вони автобатальйон, то їх кудись перекинути могли. А мобільний? У кращому разі - загубився чи розрядився. І як тепер?.. Пробачте, хлопці. Ви мерзнете. Я тут звалилася хвора і не знаю, як далі чинити. Мені телефонують постійно, без мене збирають посилки на 2 добровольчі батальйони. Усім треба теплі речі, спальники, грілки, ліки...
homo_feriens: (жовте)
Будильник. Темно-сірий ранок, ледь розвиднюється. ... )
homo_feriens: (hryb)
Спочатку хотіла написати, що добігає кінця...Почала писати, осмисливши, вирішила, що, мабуть, не так. Не завершується цілком, а закінчується лише один із періодів. .... )
homo_feriens: (Default)
Вітаю зі святом Покрови. Хай буде менше тяжкого і більше світлого.
Тим часом я дозріла до того, щоб спробувати вишити ікону - Покрови. Це справді нелегко, особливо сам лик. Загалом усе майже готове.Read more... )
homo_feriens: (coffe)
Кілька років тому у броварському парку з'явилася скульптура - сірий динозаврик. Як з'ясувалося, створив його місцевий пенсіонер Адам Косякевич на громадських засадах. Перехожі зупинялися біля динозавра, фотографували, діти любили вилазити йому на спину. Були й такі, кому витвір не сподобався. Якось скульптурі відбили голову. Дідусь був вражений. Власними силами відродив своє творіння, залишивши навіть табличку-послання невдячним нащадкам про те, що не для себе ж старався, для інших. Руйнували динозавра ще кілька разів, а "батько" щоразу відроджував цього великомученика. Read more... )
homo_feriens: (радіація-знак)
Нічим не можу заглушити думки про нього. Іноді злюся: на себе, на нього, на обставини. Будемо ми разом колись чи не будемо взагалі, а мені треба навчитися одного: перестати себе руйнувати. Непевна ситуація на роботі, домашні конфлікти, нічні невидимі сльози. Втрачаю вагу, що мені не подобається. Цікаво: вкотре переконалася - хоч як там було з ним, а без нього - ще гірше. Дечим я себе безпідставно накручую. Хоч проблеми справді є. ...... )
homo_feriens: (жовте)
Чекаю. Кажуть, засідання знову перенесуть (і перенесли ж). Обіймаєш і цілуєш, торкаючись теплою неголеною щокою, цілую у відповідь - так, я досі тебе люблю. Сонце розкачегарюється по-літньому. Мені час на роботу, де вже хоч щось почало зрушуватися, де робитиму нове, від чого поки що злегка викручується мозок. На пагорбі стоїть чи то молода мама, чи старша сестра з маленьким хлопчиком, пускає мильні бульбашки, які різнокольорово розлітаються за вітром. Хочу ні про що не турбуватися, а гуляти, пускати мильні бульбашки з гори проти сонця.
homo_feriens: (Default)
Останній день літа, що було сповнене парадоксів, жесті та головозносних почуттів. Пропоную провести його піснями білоруського барда.Read more... )
homo_feriens: (жовте)
Це було під час виборчої кампанії. В один із сонячних осінніх днів, ідеальних для екскурсій. У мого батька на роботі колектив вирішив усім складом поїхати до Канева.... )
homo_feriens: (жовте)
Ми справді притягуємо деякі речі та ситуації. Зранку мені надіслали пропозицію з лінком на сайт, присвячений відпочинку в Криму. Щоправда, до Криму не збираюся. А десь недалеко поїхала б. Сьогодні вперше відчуваю внутрішню заповненість, без окремих пусток і рівномірне тепло.

Profile

homo_feriens: (Default)
homo_feriens

September 2017

S M T W T F S
     12
34 5 6789
10111213 141516
17181920212223
24252627282930

Syndicate

RSS Atom
Page generated 20/9/17 14:52

Expand Cut Tags

No cut tags