homo_feriens: (coffe)
Літа все менше лишається.
Брат приїхав у коротку відпустку за тривалий час. Складається так, що на день Незалежності він знову від'їде.
До його приїзду - як на замовлення - вдруге розцвів кактус. Саме того дня.
Переборюю денну спекотну втому. Ввечері намагаюся хоч трохи приділити вправам. А не відразу падати й засинати.
Багато в чому відчувається застій. Але від себе роблю все належне. Тому, проаналізувавши, зрозуміла, що річ точно не в мені.
Ще зрозуміла, що літа ще трохи. І хочеться ще хоч раз зустріти літній світанок. Може навіть на березі Дніпра. Але то думки. Реальність знову схиляє до монотонності.
Трохи скучаю за тим, хто на злагодженні бригади: не у вирі подій, але й не зі мною. Але - знову ж - так треба.
Балансую між бажанням творчості-яскравості і "тихо, зачаїся, відсутність новин - теж добрі новини, стагнація - перед новим ривком". P.S. А ще дуже-дуже залипла на цю поезію: https://www.youtube.com/watch?v=0nmq5EZQHsk
homo_feriens: (жовте)
Долучилася до поетичного флешмобу http://germes21.dreamwidth.org/335969.html#comments
Мені випав Павло Тичина. Хотілося взяти щось не затерте, не загальновідоме... Бо як буває - всі знають 2-3 вірші поета, а інші скарби - для обраних, так і залишаються у багатотомниках на полицях.
Сумного і трагічного не хотілося обирати. Тому...

Десь на дні мого серця
Заплела дивну казку любов.
Я ішов від озерця.
Ти сказала мені: "Будь здоров!
Будь здоров, ти мій любий юначе!.."
Ах, а серце і досі ще плаче.
Я ішов від озерця...
Десь на дні мого серця
Заплела дивну казку любов.

Говори, говори, моя мила:
Твоя мова - співучий струмок.
Ніч зірки посвітили.
Шепчуть вітру квітки: гей, в танок!
Повінчайся з туманами ночі.
Тихо так опівночі.
Ніч зірки посвітила.
Говори, говори, моя мила:
твоя мова - співучий струмок.

1914

Павло Тичина

P.S. Якщо хтось хоче долучитися до флешмобу - пишіть у мене в коментарях.
homo_feriens: (coffe)
Ніч у вихідні. Тільки в цей час я й доходжу до писанини тут. Інакше наразі ніяк не виходить. Думаю багато, зафіксувати думки - часу не маю. Цікаво було б, чи хто написав би бодай оповідання з моїми реальними сюжетами. Бо сама - не знаю, коли до того дійду. Або робота, або втома. Або ще лікування. Сьогодні ввечері повернулася до незакінченого колись вишивання. У мене є незакінчене: картини, рушники. Вірші не пишуться вже дуже давно. Хоч цього тижня - промайнув. Один.
homo_feriens: (j)
Готуємося щедрувати 13-го. Гроші - на добру справу.
Учора ввечері повернулася додому після репетиції, написалося:
* * *
Ангела-щедрувальника
Не пустили до жодної оселі
Назвавши шахраєм

Казав
Зароблене
Віддасть на військо

Напередодні
Радо скидалися
На косметику
Розцяцькованій пані
Яка медово співала
Про любов до ближнього

Засмучений
Примостився
На самотній лаві
На пізньовечірній алеї
Небеса повільно
Кришилися
Сніжинками
Лягали
Поруч
До ранку складаючись
У маскхалати
Далекоміри
Тепловізори
homo_feriens: (j)
Спробуй-но напиши про все. Напишу про благодійність. Кошти з якої точно не пропадуть. Кіплінг у перекладі Стуса. Книжка одного вірша. Можна ховати у кишеньку. Окремий невеличкий наклад - змешеного формату, безкоштовний, для надсилання на фронт. А кошти від продажу підуть на бронежилет, обіцяю: https://bohdan-books.com/catalog/book/108115/
homo_feriens: (?)
Часу немає. До знесилення. До крові з носу. Знову снився він. Ніби ми у якомусь незнайомому місті. Багато людей. Десь треба ночувати. У якійсь великій кімнаті стільки народу...А тоді ніби ми заходимо у невеликий готельний номер. І вирішуємо, що наступного разу будемо завчасно замовляли собі двомісний номер. Якого разу?Коли? Що?..
...Його будинок - це затишок. Старі вікна. Старі яблуні в дворі. Виноград, що заплітає двір.
Прочитала співзвучний вірш. Запав у душу.

ДИКИЙ ВИНОГРАД

Під медальйоном хвіртка:
цементна стріла
й цегла червона,
а виноград обійняв
чверть будинка.
Він уже геть блідий,
не червоніє –
біліє
і темно-сині
очі
хоче
змружити
остаточно.
Я всмоктую м’якоту,
я кусаю,
мене навзаєм
кусає
терпкий теплий смак.
Кажу йому:
«Не поспішай»,
і він
не поспішає,
я ще раз кажу йому:
«Не поспішай»,
і він
не поспішає.

Олег Коцарев
homo_feriens: (?)
Згадала, що є ще якесь мирне життя. У місті розпочало ще один сезон літературно-мистецьке об'єднання, до якого я належу. Сьогодні навіть прийшла нова людина - з чудовими віршами, з іскрою всередині. Дуже радію. Дізналася, що є люди, які непомітно стежать за моїм життям, поділяють мій біль, співчувають, знають не лише про моє громадське, а й особисте. Усім вдячна. Якось з усім впораюся. Часу б мені більше.

* * *

26/6/14 14:20
homo_feriens: (coffe)
* * *
Замість жита
Посходили промені
Боляче
Що стільки маків
Між ними крапнуло.

22-23.06.2014 Read more... )

...

29/5/14 21:28
homo_feriens: (hryb)
Не писатиму про важкий моральний стан, і про багато чого іншого.
Лише згадала один вірш, який мені тепер зовсім інакше, оновлено, читається-розшифровується. Чітко і зрозуміло, зі збереженням хронології й такими прозорими алюзіями.... )
homo_feriens: (?)
Здоров'я трохи підбарохлює. Життя насичене. Повернулася з грандіозного прибирання у лісі. Далі - "випуск новин". .... )
homo_feriens: (букет)
Трохи відпочивши і, що тут приховувати, поспавши... Цей тиждень вимотував багатьма подіями і переживаннями. До всього я взяла на себе організацію громадського відзначення ювілею - 200-річчя - Тараса Шевченка у місті. Не зважала на те, чи будуть якісь офіційні урочистості, чи ні (тим паче, що одержати якусь інформацію у міському відділі культури навіть журналістам було складно). Головне - не перетинатися з ними у часі. Read more... )
homo_feriens: (j)
...А новорічна ніч, усім на подив,
переламалась легко, мов калач,
і Чорний Кінь із радіо виходив
маєстатично, ніби ранній Драч,
і «сію-вію» голосно виводив
удосвіта найперший посівач...

Ігор Римарук

Ця поезія легко запам'ятовується. Та сьогодні спробувала її вперше проаналізувати-усвідомити. Після новорічної ночі зранку прийшли засівати. Засівають за традицією - на Василя, на Старий Новий рік. Тобто нічогенька легка ніч: почалася 31-го грудня, а зранку 14-го січня - будять засівальники. Або ж це про ніч саме на Старий Новий рік?.. Автор так задумав, щоб ми - думали; у нього немає нічого випадкового.
homo_feriens: (Default)
Може, це дивно, але роковини стійко асоціюються у мене ще й із цим віршем...

Осінь зла

Я прийшов до вогню і снігу
До дощу що б’є навскоси
Осінь – зла, і за дітьми бігають
Пси ... )
homo_feriens: (coffe)
* * *
Я усміхнусь тобі крізь сльози: їдь!
Бо профіль вітру вранішнього строгий.
Твій корабель у гавані стоїть,
готовий до дороги.... )
homo_feriens: (coffe)
Дізналася про смерть поетеси Ірини Жиленко. Шокувало. Недавно думала про неї - це людина, яка у найтяжчих життєвих обставинах залишалася Homo feriens, святкувала сам факт життя. Усім раджу її книжку "Homo feriens" (важкий том, лежить поруч у мене на столі). Вічна пам'ять.
* * *
Я святкую життя, хвалю свою спрагу, свій голод юний...... )
homo_feriens: (радіація-знак)
У травні роковини по Турбіній. Цей фільм був окремим шматками в мережі, а тут із початку до кінця
http://kinofilms.tv/film/eto-bylo-u-morya/227/
homo_feriens: (coffe)
19 березня - день народження поетеси Ліни Костенко. Щороку цю дату відзначають - особливо студентська молодь: влаштовують вечори, флешмоби, пишуть статті в Інтернеті.......... )
homo_feriens: (жовте)
Читаю і перечитую Володимира Свідзінського. Талант, освіченість, складна доля і жахлива смерть. Його вірші асоціюються з сонячним промінням, кришталево-прозорим повітрям і чистою джерельною водою. .... )

Profile

homo_feriens: (Default)
homo_feriens

September 2017

S M T W T F S
     12
34 5 6789
10111213 141516
17181920212223
24252627282930

Syndicate

RSS Atom
Page generated 20/9/17 14:51

Expand Cut Tags

No cut tags