homo_feriens: (coffe)
Згадався раптом цей же день, але два роки тому.
homo_feriens: (hryb)
З того, що найчастіше спадає на думку:"Мені шкода". Причини бувають різні.
Намагаюся допомогти людям вирішити їхні проблеми. Хоч би на 1%. На тлі цього немає коли згадати-пожалітися-поплакати про своє. Воно, й, мабуть, виглядає комусь дивним чи кумедним.
Недавно одружився чоловік, якого кохаю http://homo-feriens.dreamwidth.org/576063.html . Ми були близькі багато в чому. Іноді схоже було, що відчуваємо одне одного без слів. Дивувалася: ну звідки він знає, що зараз саме це треба мені сказати, саме це зробити для мене? - я ж ніяк не натякала, нічого не говорила. Ми могли розмовляти відкрито. Знали одне про одного те, про що навіть не підозрювали інші. З цією людиною почувалася затишно, комфортно, хотілося зупиняти час. Підтримували одне одного. Захоплювалася багатьма його рисами. Він здавався сміливішим, прямолінійнішим, безкомпроміснішим за інших, він міг подати приклад. Усе це підтверджувалося його діями. Свою партію, до якої належав, ніколи не ідеалізував, бачив усі плюси й мінуси та говорив про них. Відсутність рожевих окулярів та будь-якої "карамельності" ще більшле приваблювала.
Своє кохання (долю?) від знайшов в іншому регіоні. Там потім війна почалася. Розписували в київському госпіталі, де боєць лежав після поранення. Один Бог знає, що ж так вплинуло на нього справді - чи почуття, чи бажання змінити сімейний стан, чи складне поранення. Можливо, вийшло на поверхню те, що вже було всередині. Не можу знайти пояснення. На своє весілля він запросив мера свого міста, з яким (та й не лише з ним) запекло боровся як громадський активіст. Це той міський голова, який стрибав із партії в партію, багато брехав, домовлявся, а ще не без його відома бюджетників взимку організовували на "антимайдан"...той, кого мали люструвати...Тепер саме до нього звернулися по допомогу в організації весілля - "виїзного", саме він був ще й запрошеним "почесним гостем"...Це не почесно й не радісно. І його тепер не чіпатимуть, цікаво?..Усе перевернулося. Сором. Заради примхи - організації свята?..Ніколи б не подумала. Згадувався персонаж Вакула, який заради капризів дівчини зв'язався з самим дідьком. Після весілля я йому не телефонувала. Він про мене теж більше не згадував. Мене розривало. Тепер ніби закам'яніла. Уже й не прагну щось зрозуміти. Лише відчула гірке розчарування. Намагаюся сприйняти і прийняти. Усміхаюся на гасла партії. Допомагаю фронту. А на моєму фронті без змін.
homo_feriens: (coffe)
Так пригадується його сад біля будинку, де тепер знову достигають яблука і виноград. Часом навіщось дуже чітко уявляю його кімнату - порожню вночі. Ночами часто не спиться, починають складатися рядки поезії, та нерідко на двох рядках усе й закінчується. Йду на стадіон у вечірніх сутінках. Якби ми торік знали, що тренуючись, готуємося до війни:Read more... )
homo_feriens: (радіація-знак)
Пильнуйте близьких. Цінуйте життя. Щодо логіки - це те, що нині найважче відшукати. Трагедії приносить не лише війна. Read more... )
homo_feriens: (Default)
Цю історію я не розповідала по суті ще нікому. 

З дитинства знала історію про дівчинку, яка пише "дорослі" вірші. Про дивну дитину, яка переймається "дорослими" почуттями та проблемами. Вона виступає на публіку. Про неї знімають фільми. Власне, на той час вона була вже давно не дівчинкою, а людиною зі скаліченим життям. Це про Ніку Турбіну. 
Ходили чутки, що поезія -- не її . Але навіть якщо так (хоча мені зовсім не віриться) - все одно вона була людиною-феноменом. Ну скажіть, багато дітей у 2, навіть у 5 років, запам"ятовує довжелезні тексти, без помилок читає їх на публіку, та ще й не так, як її однолітки, а по-справжньому, виразно, пропускаючи через себе кожне слово, кожну емоцію...?... 

Потім я бачила фільм про неї. Який виявився останнім.І її останнє (мабуть) інтерв'ю.Тоді будо видно, що людина на межі, і її вже точно нічим не врятуєш. Але я загорілася однією шаленою ідеєю, про яку досі ще нікому не розповідала. Поки вона жива - знайти її. І поспілкуватися. Бо потім стане пізно.
Звичайно, на пошуки, дорогу та інші супунті витрати потрібні кошти. З цим було на той час туго в родині. А тим більше особисто у мене - школярки. Візит вирішила відкласти на пару років ("поки стану на ноги..."). 
Тільки одного травневого дня дізналася, що її вже немає. Ніка знову викинулася з вікна. Тепер уже - "вдало" . Тепер поспішати стало ні до кого...

А незадовго після того я побачила сон. Ми з нею перебираємо якісь книжки. І серед них -  збірки її віршів.Я  думаю: о, класно!
Але потім приглядаюся:це білі книжки у м*яких обкладинках, і кожна з них має якийсь недолік -- то сторінка надірвана, то частини обкладинки немає...Думаю: як же так зробити, щоб вона цього не помітила і не розстроїлася?..Питаю: чи можна взяти 
мені одну книжечку?  А вона -- так недбало, навіть не дивлячись: так, звичайно, бери...

....................................
_____

Не дозвонились
До меня друзья.
А может, просто
Денег не хватило.
Но опустела вдруг
Моя квартира,
Как много дней
Я прошлым здесь жила.
Но отрывала лист календаря,
Чтоб убедиться,
Как бегут недели.
Все улицы запутаны метелью.
Не дозвонились
До меня друзья.
*
Нет у меня не преданных друзей,
Но есть друзья предавшие однажды.
Их имена на знамени бумажном,
Сдаваемых без боя крепостей.
Есть только слово вечное-люблю,
Есть только сердце в помертвевшей боли
И я сожму тоску в свои лодони
И у обрыва встану на краю.
Обрыва необорванная нить
И небо без конца и без начала
И я сожму тоску, чтоб не кричала
И отойду, чтобы хотелось жить. 

Ника Турбина 




 

Profile

homo_feriens: (Default)
homo_feriens

July 2017

S M T W T F S
      1
23456 78
910 11 12131415
16171819202122
23242526272829
3031     

Syndicate

RSS Atom
Page generated 20/7/17 12:27

Expand Cut Tags

No cut tags