homo_feriens: (hryb)
Сьогодні майже увесь день пробула в Києві. Хоч це не заважало "знаходити" мене там з усіх куточків країни...
Зранку була епопея з проходом на вул.Банкову. На тротуарах стояли міліціонери. Підійшла з одного боку вулиці. Такі якісь зовсім діти у балаклавах. Без щитів, без нічого. Кажуть, що пересування тут обмежене у зв'язку з якимись там державними подіями. Запитують перепустку. Немає. Посилають на той бік вулиці, на інший, де міліції трохи більше. Думаю, що якщо вже ні в яку не захочуть пускати, доведеться телефонувати за заповітним номером... Там знову запитали про перепустку. Пояснила, куди я. Вказала навіть на будівлю. Один обернувся у той бік, куди тицяю:"Туди?" - показуючи чомусь на Спілку письменників. "Ні, туди", - показую, куди треба. Зрештою, загроз у моєму великому рюкзаку та грубому взутті ці молодики при виконанні не побачили - і пропустили. Read more... )
homo_feriens: (радіація-знак)
Три ключові станції метро "замінували". До центру стягують спецпризначенців. Мій брат саме у цей час опинився там - поїхав у центр у справах, до банку. Зараз він на провулку Шевченка. Стараємося тримати з ним зв'язок; повідомляє ситуацію. Туди ж поїхала і моя подруга Олена, вона ще зранку мені писала, чи я не там.
homo_feriens: (жовте)
Якийсь час тому надійшла мені пропозиція: як потепліє - поїхати в Санкт-Петербург. Людина туди давно хоче, а от я там уже була - і не хочеться знову. Зрозуміло, я ще не скрізь там походила, а щось призабула. Однак це місто дико дороге (хоч і дешевше, ніж Москва). ..... )

№503

10/2/13 20:10
homo_feriens: (hryb)
Раптом хто знаходив пакет сьогодні у київській маршрутці №503 - маякність, будь ласка.
Надії особливої немає, але хто його зна.
homo_feriens: (hryb)
Нарешті серед нудно-сірого океану невиразної агітації "уменеємрія" з'явилося щось притомне.
homo_feriens: (жовте)
На дорозі до фестивалю "Захід" створилося стільки перешкод, ніби все налаштувалося проти моєї поїздки. Долати ці перешкоди довелося з веселим азартом.... )

Юх

23/7/12 16:51
homo_feriens: (головою об стінку)
На вихідних побачила таку рекламку в метро, але не зафіксувала. Знайшла фото цієї штуки у знайомої. Якщо лише 4 рядки такі, - то уявляю, яка там збірка. Усе ж кожен має робити свою справу, а не хапатися за все разом. Тим паче, не писати про речі, які не дуже собі уявляє.
P.S.Відродження журналу "Дніпро" - це супер. Але бізнесмену чи менеджеру іноді краще так і залишатися у своїй стихії. Знаю режисерів, які так собі актори, але знімають чудові фільми (бо знайшли своє місце), або головних редакторів, які наче "ніякі" журналісти, але можуть класно організувати роботу редакції. І жодних обрАз.
Юхниця
homo_feriens: (жовте)
Ще ніколи не була у цьому містечку за таких високих температур. Літо не настало, а вдерлося без черги.... )
homo_feriens: (j)
На вихідних їхала у метро. На одній із зупинок заходить дідок, який має намір співати, збираючи у пакетик, хто скільки дасть.Він буквально на мить випередив фольклорний жіночий ансамбль, тож співачки так і залишилися на платформі.Двері зачинилися.І щойно дідок проспівав перший рядок, як із іншого кінця вагона йому відповіли початком тієї самої пісні, але з музикою.Дідок замовк і зупинився коло дверей.А з того боку наростав звук.Двоє хлопців грали - на скрипці та гітарі, а дівчина - співала: "Ой, радуйся, земле".Коли вони майже доспівали, пройшовши весь вагон, змогла розгледіти їх краще.З собою вони тягнули ще й звукопідсилювальну установку - дівчина співала у мікрофон.На ній були камуляжні штані.
homo_feriens: (hryb)
Несподіване, як на мене, продовження історії. За кермом авто був художник Сергій Поярков. Щоб не переказувати усю передісторію, даю найважливіші лінки: http://journalism-ua.livejournal.com/1634783.html , окрема думка: http://gazzprom.livejournal.com/236791.html
homo_feriens: (?)
...Нарешті маршрутка дісталася кінцевої зупинки. Я швидко пішла до метро. Нові знайомі не пішли за мною. Дуже сподівалася, що у напівтемряві маршрутки вони мене не дуже добре розгледіли, а з перепою – не запам’ятали. Упевнившись, що за мною немає «хвоста», сіла у метро.
(у трьох частинах писала, бо жж, тварюка, більше не пропускає дуже довгі записи)
homo_feriens: (?)
...Дуже швидко розмова перейшла до запитань, чи не хочу я з ними затриматися, піти куди-небудь – «на пиво». Відповіла, що не п’ю. ......... )
homo_feriens: (?)
Гостювала вчора у друзів у Вишгороді. Запрошували залишитися переночувати, а зранку вже поїхати додому. Але відмовилася, бо завтра мала певні справи і вирішила, що краще поїхати пізно ввечері. Сіла в маршрутку. Точніше – стала. Бо саме для мене місця не лишилося. Та постояти до Києва – це нормально, головне – швидше доїхати.......... )
homo_feriens: (жовте)
Давно не їздила у метро. Стою так сьогодні на ескалаторі, що несе вгору, на "Золотих воротах". Навпроти спускається донизу Сергій Василюк з "Тіні сонця". Трохи пізніше бачу на протилежному ескалаторі свою знайому, з якою не спілкувалися мільярд років. Не бачить мене. Видивляюся вже навмисне. Чиє знайоме обличчя побачу третім? Ескалатор закінчується. Виходжу з нього. Ступаю кілька кроків. Зустрічаюся з Ярославом Гадзінським! Перекинулися кількома словами. Бо мені на роботу і йому на роботу.
Вже заходячи до офісу, стикаюся ще з однією знайомою. Цікаво, що вона певною мірою має стосунок до тієї, яку бачила на ескалаторі.
homo_feriens: (букет)
Здійнила звичайний людський подвиг. Спеціально поїхала на три нововідкриті станції київського метро: Деміївську, Голосіївську, Васильківську. Кожна з них має свій стиль, свій колір. Багато людей просто каталися на ці станції. Фотографували приміщення й самі фотографувалися на станції. Пасажири там були такі урочисті, усміхнені. Виходячи з вагона, зупинялися на платформі з зачудованими поглядами. Дух ейфорії носився за потягами. І був трохи заразний. Мені особисто від відкриття цих станцій нібито ні жарко, ні холодно, а теж ставало весело. Дочекалися. тут )
homo_feriens: (?)
Ранок. Метро. Ескалатор. Їду вгору .Поряд, на іншому ескалаторі вниз їдуть два астенічні мальчіки у майже однакових сірих ділових костюмах. Обом років по 25, не більше. Майже порівнялася з ними. Вони розмовляли досить голосно, тож хочеш-не-хочеш - вслухалася. Один іншому захоплено розповідав. "Мечта каждого настоящего юриста...". Цікаво-цікаво дізнатися таку таємницю. Ще більше напружила слух. Але тут чувак зробив паузу, потім додавши: "..эээ..". Та давай, швидше, зараз же проїдете, думаю. "..Это...Эээ...". Це "ЭЭЭэээ..." підхопила луна і понесла вниз. Про мрію справжнього юриста я так і не дізналася.
homo_feriens: (hryb)
Одеса. Роки з три тому. Трамвай. На одній із зупинок заходить хлопець. Із тих, що продають-рекламують усякі дрібниці. Починає розповідати про товар. Російською. Один із пасажирів запитує: "А чому не державною мовою?" Чувак-продавець швидко почав виправдовуватися, що може і українською, і не тільки, і що знає взагалі-то кілька мов...Та довго це не тривало.Тут підлетіла кондукторка. Баба однакових габаритів у довжину і ширину.Виправдовування миттєво перервала заявою: "Да если я в своём трамвае хоть от кого-то услышу мову, он у меня сразу отсюда вылетит!" Тоді став виправдовуватися пасажир. Мовляв, то так пожартував.
____

Житомир. Тролейбус. До салону зайшли кілька десантників-строковиків з командиром. Везли прапори та ще якісь речі для урочистої ходи до Дня десантника наступного дня. До них підійшла кондукторка. І, дізнавшись, хто вони, почала: "Ой, так це ви десантники! Це ви завтра в мене в тролейбусі будете п'яні валятися!!!Навіщо ви мені тут треба?!.." Один із солдатів, не так у бік кондукторки, а більше кудись у простір, промовив: "Поговори, поговори тут ще...Буде твій тролейбус перевернутий вниз рогами".

Profile

homo_feriens: (Default)
homo_feriens

September 2017

S M T W T F S
     12
34 5 6789
10111213 141516
17181920212223
24252627282930

Syndicate

RSS Atom
Page generated 20/9/17 01:58

Expand Cut Tags

No cut tags