homo_feriens: (hryb)
Учора ввечері несподівано підірвалися разом з Мімочкою на виставу. "Польові дослідження з українського сексу". Нарешті вибралася. Читала книжку, то могла зорієнтуватися-роздуплитися, що й до чого. Ще перед виставою Мімочці подзвонили на мобільний і сказали, що з Києва у напрямку Броварів виїхати нереально. Тягнуться легкові машини, автобуси, ще й фури...Багато аварій. І в той, і в інший бік траси. Хтось нарахував тільки від "Лісової" до військового містечка - 11 штук. Суцільне місиво. Мімочка сказала, що цим спонтанним походом до театру реально нас врятувала. Думали, що пересидимо цей час - і дорога саме звільниться.

Про виставу. Краще дивитися, усе ж почитавши Забужко.
Моновистава. Завжди кажу, що моновистави і складніші за сприйняттям, інтелектуальніші. І напружуватися треба більше - як актору, так і глядачу.
Взагалі ж - треба просто дивитися і вдумуватися. Монологи-діалоги. Потік свідомості... Є насправді дуже слушні думки.

Декорації. Ці різнокольорові повітряні кульки. Багато. Часом під час вистави вони по одній несподівано для усіх лускають - у напівтиші. Так і серцевий напад може бути. Не знаю, чи можна було одну з кульок забрати з собою:)

Актриса - Галина Стефанова. Грає у цьому театрі у ще одній моновитсаві - "Палімпсести" - за творами Стуса.
Я помітила під час вистави на її руці гіпс. Так було задумано чи справді грала зі зламаною рукою?Зрештою, це нічим не зашкодило сприйняттю. Навіть навпаки.

Після вистави трохи погуляли. Помилувалися сніжком. Пофотографувалися. Побачили поодиноких футбольних фанатів.

Нам був час їхати у Бровари. Нічого там не розгреблося. Їхали у 5 разів довше, ніж треба. З Києва транспорт пер 5-ма, а то й 6-ма смугами. Не було зрозуміло, де закінчується однна аварія, а де вже починається інша. Мобільний зв*язок здох, то ж навіть додому не могла подзвонити. І, відповідно, не приймалися дзвінки до мене. В автобусі ми багато приколювалися. Хоч іноді ці жарти й були трохи чорнуваті...А так - було нормально. Щоправда, згодом мене дико потягнуло на сон...
Такий-то день.

P.S. ВЧОРАШНІЙ НЕОЛОГІЗМ

ДОРЕШТІ =

до речі + нарешті

Мімочка (с)
homo_feriens: (герой-рятівник)
Учора ввечері дістала ще одне підтвердження того, що всі понти можуть вивітритися за соту долю секунди. І не має значення, яка у когось посада, скільки грошей, скільки коштує машина, чи хтось їздить у громадському транспорті, чи ходить пішки, не маючи навіть велосипеда... Це не має значення, коли тіло лежить посеред траси на асфальті, а довкола - багатокілометрова пробка.
Їхала вчора додому. Поїздка була до запаморочення довгою...Пробка, яку ні об*їхати, ні обійти пішки, ні перелетіти (бо немає на чому) - не реально. Зім*ята маршрутка №403. Поряд у напівтемряві угледіла лежачого нерухомого чоловіка. Сама ж маршрутка - вже без людей.І вантажівка - лежить на боку.
Скільки зарікалася їздити у годину пік. Її вже краще десь перечекати.А їхати саме у цей час - тільки за крайньої необхідності. Практично щодня бачу аварії. І ввечері, і зранку. Різного масштабу. Часом - "паровозики". Це коли легкова машина врізається у зад іншій, що попереду, обидві зупиняються, і тут ззаду в*їжджає ще...Найбільше бачила отак - чотири штуки, одна за одною...Придурки.
Але що найбільше вразило у вчорашній аварії - це те, що вона сталася практично на КПП. Там, де ДАЇ якраз "пасе" їх найбільше...І ще. Приїхала пожежна машина. Хоча гасити було нічого.

Profile

homo_feriens: (Default)
homo_feriens

October 2017

S M T W T F S
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    

Syndicate

RSS Atom
Page generated 23/10/17 05:54

Expand Cut Tags

No cut tags