homo_feriens: (жовте)
Ангели існують. Тепер я розумію.
А те, як їх уявляють - це проблема людей. Ангели можуть зовсім не відрізнятися від звичайних перехожих. Крила - приховані. Адже літати буває не дуже доречно, а заважати вони можуть - їздити у транспорті, носити іноді наплечник, зрештою...
Кожен має свого ангела. Не кожен знаходить із ним спільну мову.
Ангели живуть поряд. Ходять на роботу. Навіть одружуються і мають дітей. Бувають смішними. Впадають у розпач.
Не обов'язково перебувають постійно біля нас. Просто з'являються, коли це треба. Щоб допомогти. Вони багато чого вибачають.Проте чогось можуть і не знати.
Ангела можна образити. Грубістю, надмірною самовпевненістю, що обійдешся й без нього, єхидством... Тоді він зникає. Надовго. І ти розумієш, що це і є твій ангел, який хвилюється за тебе, хоче допомогти, врятувати, підтримати. Який буде з тобою завжди, незважаючи навіть на те, що в нього є ще хтось - із таких-от, земних... Ангели теж захоплюються і закохуються. Тільки одна справа - тимчасово закрутити з кимось, інша - стати ангелом-охоронцем на все життя.
Ми часто не цінуємо та засмучуємо своїх ангелів. Не чуємо або не хочемо чути, коли вони до нас звертаються. З ними не можна сваритися і відвертатися від них. Бо іншого такого не буде.
Це щастя, коли про тебе не забуває твій ангел.