homo_feriens: (герой-рятівник)
Ну й життя. У Броварах сьогодні було продовження історії з судом над Запорожцем. Під судом відбувся мітинг. І, за розповідями, кілька етапів справжнього рубилова між міліцією і мітингувальниками. Там під гарячу руку потрапили й журналісти. Коротше, не буду переказувати всієї цієї історії. Кому цікаво - пошукає і прочитає. Репортажі сьогодні напишуть.
Усе думала: телефонувати-не-телефонувати? Серед списку постраждалих немає, але краще самій впевнитися. Стримувалася якийсь час. Тоді набрала номер. З'ясувалося, на час початку жесті його там поряд уже не було. Як навмисне, сьогодні ще й забув вдома мобільний. Добре, що зателефонувала не раніше, а тоді, коли повернувся. Бо вже б ходила по повітрю.
Як важливо брати з собою телефон. Як важливо телефонувати у потрібний час. Не забувайте вдома телефони. Бережіть себе. Якось.
homo_feriens: (радіація-знак)
Сьогодні вся френд-стрічка у ЦЬОМУ; і стрічки новин, як наші, так і зарубіжні.
Мені пригадується випадок, що був кілька років тому, але там фігурувала не Верховна, а Київрада. Перезентують перед будівлею кілька нових машин швидкої допомоги, зібралися журналісти, зупинилися подивитися перехожі. Чекають на офіційну частину. І тут, якась жінка проходячи повз, кидає: "Ой, це шо, депутати знову так побилися, шо стільки "швидких" пригнали?"
homo_feriens: (герой-рятівник)
З того, що сподобалося сьогодні.
- Про те, звідки ж брати сили, коли все на нулі й ніщо не радує: http://www.glavred.info/archive/2010/02/17/170832-8.html

- "...«Рєбята» налаштувалися рішуче і були впевнені, що вже одного їх вигляду ця маленька, втомлена й незграбненька, на перший погляд, тітонька злякається і віддасть усе, що попросять." Про 50-річну письменницю Ганну Ручай, яка скалічила двох грабіжників http://sumno.com/article/pyatdesyatytryrichna-pysmennytsya-skalichyla-dvoh-/ До речі, досі якось не чула про неї та не зауважувала її творів. Тепер знатиму, що така відчайдушна людина є.
homo_feriens: (герой-рятівник)
Повівав прохолодний вітерець. На землю сповзли сутінки. Накрапав дрібний колючий дощик.
Я сіла в метро, щоб їхати у напрямку "Лісової".
Ось до вагону завалилися "культурні молоді люди" - чоловік так 10-12. В основному це були хлопці і, по-моєму, одна чи дві дівчини. Одну я точно запам'ятала...Хлопці були, очевидно напідпитку. Спочатку було якесь "ги-ги, га-га", але потім інтонації розмови змінилися. Почали говорити все голосніше, часом зриваючись на крик і все частіше вставляючи матюки. Що вони там не поділили - зрозуміти було важко. Але крики у переповненому вагоні діставали. Недалеко від мене сиділа жінка, яка зробила зауваження - мовляв, хлопці, ви де знаходитеся? Але на той час пристрасті кипіли вже так, що жодної реакції на ці слова не було. З юрби виділялося в основному двоє хлопців, один з них був із дівчиною. Я теж не дуже зрозуміла - чи їхали вони всі разом, чи той, що з дівчиною, був взагалі "лівим", і вони через щось поконфліктували...
Галасу ставало все більше. Почалася штовханина, яка за секунду переросла у серйозне "рубилово" прямо у вагоні. Один з пацанів, якого штовхнули, полетів на кілька метрів, збиваючи людей, і сам опинився в усіх під ногами. Незважаючи на те, що навіть нормально стати було ніде, вони знаходили простір для штовханини і вимахування кулаками. У вагоні почалася паніка. Під роздачу тепер міг потрапити кожен. "Маса" вже зовсім себе не контролювала. Я сама була майже впевнена, що теж отримаю по голові. Поїзд під"їжджав до станції, багато пасажирів кинулося якнайшвидше до виходу. В процесі бійки одній жінці перекинули повний кошик помідорів та цибулі. Тепер цей "салат" був розмазаний по всьому вагону. На станції усі просто вибігали з поїзда, кликали міліцію. Ті, хто билися, теж "вивернулися" із закритого приміщення, продовживши бої вже на платформі. Я спочатку думала побути на платформі, дочекатися іншого поїзда, але усвідомила, що зайти назад, хай і у брудний вагон, буде безпечніше. Чуваки зчепилися "нє па дєтскі", а дівчина із виразом повного розпачу та істеричними криками: "Міліція!!!Міліція!!!" кинулася у гущавину бійки - намагатися розбороняти. Вагон завантажився і поїхав.До цього хтось кинув риторичне запитання: "Ви бачите поряд хоч одного міліціонера?.."
Вагон тепер став напівпорожнім. Хтось зауважив, скільки урожаю пропало...
А міліції, вочевидь, того вечора, не дуже хотілося бути з народом...
П.С. Вже потім я зрозуміла, що,якби знаходилася хоча б на півметра ближче до епіцентру "рубилова", потрапляння "під роздачу" точно не уникнула б...