homo_feriens: (жовте)
Учора була річниця Голодомору. Тому за вечір я передивилася багато тематичних передач. Але, слухаючи історії інших людей, не забувала і про історію своєї родини. Мені її розповів батько, а йому колись - його баба, тобто моя прапрабабця, яку я, звичайно,вже не застала живою.
У селі, звідки походить мій рід, всі викручувалися під час голоду по-різному. Сталося так, що ніхто з моїх родичів по прямій лінії тоді не помер. Вони були більш-менш заможними селянами, і мали золото, яке можна було виміняти на їжу. Тому якось протрималися. Але тримати золото у хаті, коли у будь-який час туди можуть залетіти та все вигребти, було небезпечно. Через це фамільні цінності склали у горщик і тихенько закопали у городі - до кращих часів.
Але коли голод минувся і город стали перекопувати, щоб дістати скарб, його там не виявилося. Невідомо, як це сталося. Можливо, хтось підгледів, як переховують цінності, і потім відкопав їх...
А ще під час голоду в наше село їхали люди з інших областей, де було ще гірше. Ці люди лізли прямо у вікна і просили дати їм щось поїсти...

Іншу історію розповів мені вже "непрямий" родич - двоюрідний прадід. Під час голоду його батько - мій прапрадід - зважився на відчайдушний крок: поїхати в Росію, де можна було добути хліб. Він намірився їхати до Ленінграду, сів на поїзд. Але при виїзді з України його не пропустили і повернули назад. Кордони України (а також Кубані) були під пильним контролем...Але родина так само пройшла через голод і дивом вижила.

...Учора ввечері я запалила на підвіконні у своїй кімнаті лампадку. А в іншій кімнаті - свічку. Через деякий час я помітила, що у будинку навпроти хтось так само поставив свічку на підвіконня.
homo_feriens: (hryb)
Ну як можна писати про голодомор - і жерти?..

А я обідаю. Бо зголодніла.
І радію, що в мене є що їсти.
Отакий життєвий цинізм...