homo_feriens: (coffe)
Урочистості Дня Незалежності вдалося побачити лише у трансляції. Нікуди не ходили.
У брата завершується відпустка. Ще трохи - і на потяг...

Розвеселило сьогодні інтерв'ю Кравчука https://tsn.ua/video/video-novini/pershiy-prezident-ukrayini-vidverto-rozpoviv-pro-seks-zhinok-ta-druzhni-stosunki-z-nastupnikami.html
homo_feriens: (жовте)
Цей рік був насичений і гарячий. Багато що сталося вперше.Read more... )
homo_feriens: (coffe)
Весна, хоч і прохолодна, приходить. Люди телефонують зі своїми проблемами чи проблемами своїх рідних або знайомих. Світ ломиться до тебе, йому не цікавий твій поламаний імунітет і головний біль, він просить допомоги, розмови, поради, підтримки, клопотання, грошей...... )
homo_feriens: (букет)
Трохи відпочивши і, що тут приховувати, поспавши... Цей тиждень вимотував багатьма подіями і переживаннями. До всього я взяла на себе організацію громадського відзначення ювілею - 200-річчя - Тараса Шевченка у місті. Не зважала на те, чи будуть якісь офіційні урочистості, чи ні (тим паче, що одержати якусь інформацію у міському відділі культури навіть журналістам було складно). Головне - не перетинатися з ними у часі. Read more... )
homo_feriens: (Default)
Може, це дивно, але роковини стійко асоціюються у мене ще й із цим віршем...

Осінь зла

Я прийшов до вогню і снігу
До дощу що б’є навскоси
Осінь – зла, і за дітьми бігають
Пси ... )
homo_feriens: (букет)
Може, й не варто нарікати на місцеву владу, яка до свята не організувала не те, що жодних притомних заходів, а просто - нічого. Нарешті остаточно перестали кривити душею. На вулицях було, як ніколи у свята, порожньо й тихо. А не створиш собі свято - ніхто не постарається.... )
homo_feriens: (coffe)
19 березня - день народження поетеси Ліни Костенко. Щороку цю дату відзначають - особливо студентська молодь: влаштовують вечори, флешмоби, пишуть статті в Інтернеті.......... )
homo_feriens: (hryb)
Абзац відповідного кольору.
"Останнім часом здається, що ставлення до Помаранчевої революції — це «синдром ленінської колоди навпаки». Якщо за радянських часів виявилося, що одну колоду з Леніним на суботнику несли десятки тисяч людей, то через шість років після Помаранчевої революції з’ясовується, ніби на Майдані були не сотні тисяч людей, а якась жалюгідна купка відвідувачів форуму сайту Maidan.org.ua." (УМ, 20. 11. 2010)...http://www.umoloda.kiev.ua/number/1785/180/63322/
homo_feriens: (жовте)
Учора - день народження керівника.
Сьогодні - рік як на цій роботі.
Tags:
homo_feriens: (жовте)
12 липня Анатолію Паламаренку минуло 70 років. Мені пощастило було його студенткою. Він викладає у кількох ВНЗ, причому бере невеликі групи, щоб можна було вчити хай менше людей, але якісніше - знайти до кожного підхід. Анатолій Несторович завжди вміє зрозуміти та якось інтуїтивно вловити настрій тих, кого вчить. На щастя, довелося знати його і як виклалача, і як артиста, і як людину. Він з тих, хто віддається справі на всі 100%.
Незважаючи на страшну особисту трагедію, він не покинув ні виступів, ні передавання досвіду. Хоча після свого горя колись міг би плюнути на все, "послати" - і за це його складно було б засудити... Однак він йде до людей. У кожному студенті - це відчутно - якоюсь мірою бачить і свою дитину... Молоді часто можуть трохи ображатися чи не розуміти певної прискіпливості, намагання "ганяти", та це стає зрозуміло з віком. Просто він не хоче бачити "халтури"...
До дня народження Президент України присвоїв Анатолію Паламаренку звання Герой України: http://www.president.gov.ua/documents/9596.html Однак офіційні звання чи нагороди в цьому разі мало важать...
Він поспішатиме передати те, що знає і вміє.
...І лише одиниці знатимуть, який особиститй зміст артист вкладає у поезію Олександра Олеся "Айстри"...

homo_feriens: (Default)
Цього року знову не їду до Канева.
Що ж, так і буде...
(оновлено)
То ж починаю планувати, що робитиму на День Києва.
Tags:
homo_feriens: (hryb)
День пам'яті жертв репресій
17 травня 2009 р


Більше фото: http://photo.i.ua/user/1188885/114259/

9

16/3/09 11:19
homo_feriens: (hryb)
Час летить нереально і непомітно.
Цієї весни минає 9 років з моєї першої у житті публікації.
Невеличка поезія.
Всеукраїнський журнал "Клас" - для дітей і підлітків. Наклад 25 000 примірників.
Нещодавно з подивом зрозуміла, що минуло вже стільки...
Tags:
homo_feriens: (hryb)
День пам'яті героїв Крут.
Символічно.
Тепер маю ще один привід не забувати цей день.
Захистила. Тільки не Батьківщину.
homo_feriens: (c1)
ДН

Сьогодні "день народження" мого живого журналу. З того часу дуже багато у моєму житті змінилося. Але зараз не про мене, а про жж-життя. Рівно три роки тому для мене створили livejournal, переконуючи, що мені необхідно його вести. Зараз дуже дякую створювачу за це. А також за роздуплення мене у багатьох жж-питаннях і створення мені першого юзерпіка.

ОТКУДА ЄСТЬ ПОШЛА...

У той день, а точніше - вечір, я була не в настрої для таких речей. Не розуміла, навіщо мені жж і чим він може допомогти у житті. Сказала, що вести його не буду.
Він сидів за компом і все одно розпитував - яке хочу оформлення, який нік, яку назву жж..."Не треба...Ніяку"
- Як ти хочеш, щоб тебе тут звали? - Ніяк! - Ім*я - ніяк. - Ні. Це не ім'я. Просто - ніяк. ВЗАГАЛІ НІЯК.
У рядку одним словом відразу з'явилося: vzahalinijak. Мене це розсердило...Тепер вже цей нік став впізнаваним, можна сказати - брендом:) Його по приколу перекручують, до нього добирають синонімічні ряди... При створенні я почула: дивися ж - змінювати нік у жж потім складно. Змінювати не довелося.

ЖЖ-публіка

Коли лише намагалася зрозуміти спільноту жж - чула певні твердження, які потім не підтвердилися на практиці... Наприклад: якщо хочеш почути щиру думку про себе чи про свою діяльність - напиши про це у живому журналі, там люди скажуть усе як є, не жаліючи тебе і не підлизуючись. На жаль, у цьому просторі усе ж багато нещирості. Наприклад, якщо хтось вивішує свою фото, обов'язково треба прокоментувати: "ой, який красавєц (чи красавіца)", "супер" і т.д. Якщо хтось один має іншу думку і пише - починається: а, це ти заздриш, нічого подібного, а ну іди отсюдова...от вам об'єктивність. От вам і критика. :)))
Також не розумію, коли люди, які вважаються жж-друзями, коментують постійно в однаковому "репертуарі". Який би пост не був:
"правильно!", "точно", "да", "ага", "я теж так думаю"...
І таке - абсолютно до кожного запису. Комусь тішить самолюбство, що його друзі думають ідентично, як під копірку. Але коли до цього жодного разу не додається своїх думок, чи якогось заперечення, чи пропозиції по суті, чи констуктивного зауваження, чи навіть категоричної незгоди (а що?!) - то варто ох як задуматися...
І ще. Колись - на зорі жж-життя - думала, що як круто, коли багато друзів(кілька сотень).Таке найчастіше зустрічала у журналах знаменитих журналістів, політологів...Хоча таку аудиторію запросто може зібрати й просто безробітний))Головне - як писатиме)) Так от. Тепер стала розуміти френдоциди (із вибаченнями перед жж-френдами або без), коли юзер просто не в змозі охопити інформацію усього бурхливого потоку жж-френд-стрічки, але й ображати нікого не хочеться... Та, щоб самому не захлинутися...Доводиться...
Проте є люди, які просто моляться на кількість друзів, відвідувань жж, коментів до постів.... Водночас бачила жж, де друзів 20-25, але вони справді живі та затишні! Там своя атмосфера, вироблена якась дивовижна аура, є особливий мікроклімат. Отже, суть не у кількості, а у якості спілкування!

ЖЖ ДЛЯ МЕНЕ - ЦЕ...

Ніколи не ставила знак "=" між живим журналом та щоденником. У паперовому щоденнику, якби його вела, не писала б, певне, про те, про що пишу у жж. І навпаки.
ЖЖ - це якась окрема інстанція, ні на що не схожа, своєрідна, провокаційна, яскрава, таємнича, що має щось недоказане, певну інтригу і водночас - створює образ, якого часто насправді немає у реальності.
Не дуже люблю розповідати про себе - хто я у реалі, чим займаюся, захоплююся, де працюю...Не роблю з цього секрету, але й не кричу, якщо не запитують. Завжди хотіла, щоб мій жж-образ сприймали безвідносно до цього. Не маю бажання й перетворювати жж на "робочий станок".
Запрошую усіх. Але нікого силою тут не тримаю.

...Було таке,що мене змушували завести ще один блог. Суто "по роботі". Упиралася, як могла. А потім написала там таке, після чого із легкістю подумала: ось після цього запису на мене довго кричатимуть, буде скандал, а тоді - якнайшвидше звільнять. Але вийшло навпаки. Той, хто мав рвати і метати, не один день заливався сміхом із тієї писанини, розповідав усім колегам і наполягав, щоб я писала ще. Ефект виявився прямо протилежний. Ледь стримуючи сльози, усвідомила свою невдачу. І впала у депресію. Але що тепер про це згадувати...
Проте у мого жж за цей час усе ж (ЗОВСІМ НЕЩОДАВНО) з'явився - ні, не суперник, не конкурент...а, певне, побратим чи братик. ТВОРЧИЙ БЛОГ на http://vydelka.com/index.php?autocom=blog&blogid=353&

Коротше кажучи, вітаю!..Ні, не з ДН vzahalinijak. А з тим, що хтось таки знайшов у собі сили дочитати увесь цей безладний потік свідомості до кінця!

Profile

homo_feriens: (Default)
homo_feriens

October 2017

S M T W T F S
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    

Syndicate

RSS Atom
Page generated 20/10/17 12:15

Expand Cut Tags

No cut tags