homo_feriens: (c1)
Склала державний іспит і захистила бакалаврську. Нервів витратила - описати не можу.Тепер іще нові вступні...Скільки безсонних ночей!..Тепер хоч трохи висплюся...
Кошенята...Не могла ніде їх "пристроїти".Нікому не треба.Пішла на ризиковий крок.Є ж чувак,який задовбував-по мейлу, потім-по мобільному...Все хотів зустрітися.А потім скасовував зустріч чи не приходив.Дивний...Все хотів мене щасливою зробити.Виходу не було.Вирішила "припахати" його.Запропонувада йому кошенят.Він сказав,що знайде господаря.І знайшов!..Сказав, що це якісь люди, які вже давно розводять котів,у них уже є не один кіт,але вони візьмуть і ще кошенят.Сьогодні ми з ним (нарешті!?!?)зустрілися.На метро "Хрещатик".Я передала йому кошенят прямо з торбою,в якій вони сиділи:боялися,кричали...В одного з кошенят вже було ім*я, придумане мною - Степан.І прізвище-Руданський.
Бо рудий.А мій "прихильник"...Збулися дурні передчуття.Якось відразу він мені не сподобався.Хоч і бачились тільки хвилини три...Казав, що потім, на вихідних,зустрінемось-він віддасть сумку.Я сказала,що можна і невіддавати. Але ж йому кортить зустрітися.А я не хочу його більше бачити!Не мо-жу! Я, звичайно,вдячна,що він так допоміг,але із вдячності не можу з ним спілкуватися.Хочу бути чесною.Як його відшити правильніше?..
Трохи незвично без кошенят - з ними був безлад, постійне шарудіння, нявкання...А тепер вдома одна стара кішка.Хоч котів я не дуже люблю в принципі.Це все мама...
У п*ятницю почнеться фестиваль "Країна мрій".Прийду...Буду блукати там самотньою тінню...Спробую передати диски із записами "Сонце-Хмари"...Може,
вдасться...
Треба і до вступних готуватися. Та я і так готуюся...
Хочеться побути самій...
Чогось у мене так останнім часом виходить,що люди, яких хотіла би бачити, мене ігнорують, а ті, кого б не бачила двісті років - лізуть, напрошуються...
homo_feriens: (Default)
Вирішила зустрітися в реалі з тим диваком, що мені пише (про це детальніше у попередніх постах),
і все нарешті з"ясувати.Але зустріч уже кілька разів переносив він сам.То "захворів", то "ще не одужав", то просто переносив - без пояснень.Мали зустрітися сьогодні.Але він знову вирішив:"Краще завтра".Зовсім не хочеться на нього витрачати день, але якщо вже взялася... Коли ми вперше домовилися про зустріч, я відчувала хвилювання, бо не знала, до кого йду і чим все це скінчиться. Хоча й сказала собі :"Треба".А тепер пофіг.Бо, здається, він сам невпевнений(тільки не знаю, у чому).Я ж готова зустрітися хоч зараз.
І ще,по-моєму, він не має самоповаги.Якби мені ото так відповідали у мейлі, я б уже плюнула і не зв"язувалася.Правда, можливо, він мазохіст...І зустріч, напевне, навмисне відтягував, щоб "приурочити" її до 8 березня...
Коротше, все одно в мене запитань більше, ніж відповідей.
Я знаю, що ризикую.Але мені не страшно.Вже не страшно.
Просто зрозуміла, що якщо не розберуся відразу, далі буде тільки гірше...

Чекайте прямих включень

Profile

homo_feriens: (Default)
homo_feriens

October 2017

S M T W T F S
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    

Syndicate

RSS Atom
Page generated 20/10/17 12:17

Expand Cut Tags

No cut tags