homo_feriens: (жовте)
Коротко про сьогодні. Добре, що не поїхала і навіть не дивилася трансляцію Віча. Лише записи. Ну що ж, якщо "за 5 хвилин" міський голова буде й далі в такому репертуарі, то до кінця свою каденцію явно не добуде. Але це хай уже кияни з ними розбираються, як і з усіма тими, кого понавибирали.Read more... )
homo_feriens: (?)
Прочергувала на дільниці вчора. Люди рвуться виконати свій громадянський обов'язок. Перевіряють списки - приходять особисто, телефонують. Пишуть заяви. Запитують. Обурюються. /// )
homo_feriens: (головою об стінку)
Прийшла до київського музею-квартири Павла Тичини. Принесла від себе канцтовари - вони збирають для допомоги школярам http://vzahalinijak.livejournal.com/510673.html. Мені подякували, розпитали трошки, хто я.
Стомлена-забігана, повернулася додому. Аж тут мені телефонують. Із музею. Здивувалася. Мені працівниця сказала таке. Водночас зі мною до музею зайшов ще якийсь чоловік. Чи не зауважила я за ним нічого підозрілого. Бо після того візиту з музею пропав комп'ютер. Працівники в трансі. Я, звісно, пам'ятаю, що якийсь чоловік там був, але глянула на нього лише побіжно, особливих прикмет, на жаль, не запам'ятала. Можливо, то й не він, але хоч би зачіпка була. ... )
homo_feriens: (жовте)
Була на українській "батьківщині" "Кока-коли". У смт Велика Димерка. Їздила туди не пити кока-колу. Спілкувалися у димерській школі зі старшокласниками. На зустрічі був і димерець Микола Семиног - фотограф, дизайнер, етнограф. Розповідав про свої експедиції до Чорнобиля та спілуквання з Ліною Костенко. Заспівав давню автентичну димерську пісню. Показував свої фотографії, зокрема й ті, що робив у зоні відселення. Діти ніби зацікавилися. Їх закликали не заривати свої таланти у землю. Потім буде видно, як подіяло. Ці школярі, що мене вразило, писали записки з запитаннями. Іноді здавалося, що вони неуважні, але то була тільки ілюзія. Насправді вони все вловлювали. Мене хтось запитав, чому у такому молодому віці пишу такі серйозні речі. Кумедно.
homo_feriens: (?)
Момоволі була свідком розмови двох матусь. Одна жалілася іншій: не любить, коли її 12-річна донька приводить додому подруг, тоді як вона відсутня. Потім розмова якось перейшла на те, що якась її знайома працює чи то вчителем молодших класів, чи дитячим психологом, і бачить, як важко дітям, які пішли до школи "по-новому", з 6 років, вчитися. "Вони ж ще не готові. Вони ж іще з іграшками до школи ходять. Ну так а що?.." Далі розповідала, що свою доньку віддала до школи у неповні 7 років, а могла б у неповні 6, та зробила правильно.
Чесно кажучи, не бачу зв'язку між віком та здатністю чи нездатністю вчитися або ж організованістю. Тут багато залежить від моральної готовності самої по собі. І якоїсь внутрішньої зрілості, так би мовити.
Згадую, як мій молодший брат свого часу пішов у шість, а сім йому минуло за два з половиною місяці. Був наймолодший у класі. Це не заважало добре вчитися. Та ще й ходити на гуртки за зацікавленнями після уроків. Іграшки лишав вдома. Якщо хотілося - грався у вільний час.
Піду в "дєбрі". Згадаю аж свій перший клас. Білі фартушки...У класі, пам*ятаю, були учні, які поводилися дещо дивно. Могли принести до школи ляльку чи машинку.Раптом витягти посеред уроку та поставити на парту. Мене це дивувало, якщо не сказати - шокувало. В основному після зауважень вчителів до таких доходило, що роблять не те. Але були двоє - хлопець і дівчина - на повному неадекваті. Ігнорували будь-які зауваження. Тягали у портфелях іграшки, хвалилися ними. Обоє були пізніми дітьми та дуже розбалуваними.Та й пішли вчитися не у 6 років, а ближче до 8-ми... Тому якось не проймає мене жаль до сучасних 6-річок. Цинічна тьотя.
homo_feriens: (hryb)
У школі на уроках історії, крім усього, вчать і про Брусиловський прорив (хто забув - подія Першої світової війни під командуванням генерала Брусилова). А клас, у якому я вчилася, мав ще й гуманітарний ухил:)) Тому й уроків історії (та іншої "гуманітарщини") було більше, ніж в інших, паралельних, класах. Після уроків, як правило, залишалися чергові учні - витерти дошку, прибрати у класі... Існувала така домовленість: щоб трохи полегшити роботу черговим, кожен учень, виходячи у кінці дня з класу, має поставити за собою стілець на парту, - щоб легше було під тією ж партою прибрати. Хулігани-двієчники, звісно, цього старалися не робити. То ж у багатьох чергових була звичка: ставати на дверях і випускати однокласника тільки тоді, коли той поставить за собою стілець. Справа буквально на півхвилини. Але сперечатися про це могли дуже довго. Пізніше група хлопців (5-6 людей) вигадали план: як уникати цього обов'язку. Вони збиралися всі разом, розганялися і "стадом" буквально зносили чергового, який стояв "на воротях". Між собою це називали "Брусиловським проривом".


У класі вчилася дівчинка, яку майже на кожній перерві до істерики діставали хлопці. Способи знаходили різні. Було все: і крики, і бігання по класу, і матюки, і сльози, і літання у просторі різноманітних предметів, і відбирання речей...Її прізвище було Куликова. До шкільної історії події увійшли як Куликовська битва.
homo_feriens: (c1)
у п"ятницю був останній день мого перебування на практиці у школі.Я уже дуже звикла до всього, тому не горю бажанням повертатися на пари...Діти мене полюбили.А вчителька укр.мови та літератури, яку ми з напарницею-одногрупницею заміняли, коли дізналася, що я пишу вірші та ще й стала дипломантом конкурсу, попросила мене принести їй свої твори - з автографом.Я й принесла.В останній день.Вона дуже дякувала, а від мого побажання в автографі ... розплакалася.сказала нам, що ми дуже хороші дівчата, головне - скромні, а що красиві - то це само собою...Вона до нас звикла, просила, щоб заходили, якщо щось буде треба.Мене пообіцяла обов"язково запросити на який-небудь поетичний вечір до цієї школи.
Це була чудова практика.Із вчителькою-наставницею, слава Богу, пощастило.

НЕ ХОЧУ НА ПАРИ!!!!!!!!!!!!
homo_feriens: (c1)
Уже енний тиждень практики у школі...Весело.
А у шафах, що стоять у кінці класу - справжні архіви! Іноді - таке надибаєш...
Натрапила на невеличку книжечку із казочкою, написаною 2006 року дівчинкою-школяркою
(ім"я, як кажуть, з етичних міркувань, - не вказую).Авторка була на той момент класі у 5 чи 6-му...Я вважаю, це - заслуговує на увагу...Ось... ) Без коментарів...

Profile

homo_feriens: (Default)
homo_feriens

October 2017

S M T W T F S
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    

Syndicate

RSS Atom
Page generated 23/10/17 05:57

Expand Cut Tags

No cut tags