(no subject)

[homo_feriens]

ніхто не згадає орнамент твоєї долоні
твій запах і голос яким промовляв і слова
хиткі наче стебла неначе каміння солоні
та це неважливо і я розумію сама
що теж забуваю ознаки цієї любові
і обриси рук і самотність дерев і дзвінки
що мати тебе в цьому місті порожньому львові
це наче одній перейти на той берег ріки
і плакати плакати втративши все або більше
вдихнувши неначе отруту розгублене „ні”
бо бути самою для мене тепер не найгірше
найгірше – не чути відлуння на тій стороні

Наталя Пасічник