homo_feriens: (pic#7956796)
1. Спочатку - початок. Який із якихось причин далі не пішов. Він хотів влаштувати життя. Влаштовував. Його одруження. Моє віддалення і мовчання. Усе паралельно з початком і розвитком війни. Минулої осені. Він раптом пише. У мені щось ворухнулося. Погоджуюся зустрітися. Дізнаюся, що в нього триває процес розлучення. Що той шлюб був жахливою помилкою. Що про мене думав часто. Але не наважувався говорити, писати. Запитавши про мене, про ці три роки, одержав відповідь, на яку, мабуть, не чекав. Був шокований. Запропонував почати разом. Думав, що мене може злякати відстань, розлуки, чекання. Ні. Думала, що будемо враховувати всі старі помилки. Того пізнього і дуже холодного вечора проводжала на потяг - туди. А потім. Були складнощі, було різне. Було його чергове поранення. І відновлення. Був мій майже рік у режимі чекання, що все виправиться, налагодиться, буде. Його від'їзд. А потім повернення. Яке побачила. На фото. На його сторінці. Разом із жіночкою. Так зовсім недвозначно. Святкували її ювілей. Отак. Навіть не знала, що він у місті. І що тут же забанив мене у месседжері. Мені потім дехто казав, що все це нормально, і ніхто нікому нічого не винен, і не змушений щось казати і щось пояснювати. Я думала і думаю інакше. Якщо вже раптом хочеться крапки, то хай це хоч буде гарна крапка, а не ляп наприкінці. Не всі так вважають. Мені - не збагнути. Ця осінь приносить ляп за ляпом. Часто з'являється відчуття, що люди позривалися з ланцюгів. І нічим це не хочеться виправдовувати.
...Захоплені коментарі під фото. За кілька днів побачила, що з тих фото він познімав позначки себе.
...Навіщо було починати знову - не знаю. Готуюся вже не до режиму очікування - до режиму сомнамбули. Хтозна, на який час.

2. Брат раптом повідомив, що повертається додому. Його попросили. Наприкінці літа, приїжджачи у відпустку, привозив грамоти. Все було ок. Та що там. Навіть ще тиждень тому просив переслати зимові речі. Отже, збирався зимувати. І тут викликали, до ладу нічого не пояснивши. І от, їде додому. Розповість. Маю кілька версій, чому так. Можливо, "завдяки" кому чи чому. Побачу, яка з моїх версій підтвердиться.
Вміє ця осінь дивувати. Буквально щодня.
homo_feriens: (hryb)
Хай у душІ завжди буде музика.
І у дУші теж.
music
homo_feriens: (букет)
Про що писати, коли немає про що писати?
Та як же, є про що.
Просто не хотілося до компа кілька днів підходити. Та й взагалі. З вихідних почала хворіти. Дурна застуда. Температура, що не хотіла знизитися. Два дні роботи пропустила. Хоч у роботі розпочався новий етап саме зараз.
Підопічні приходили з квітами й цукерками напередодні. А з хворобливого ліжка підняв репортаж про військові навчання https://www.youtube.com/watch?v=j6tE1-ZxKoc . Ось так, коли бачиш людину частіше по телебаченню (чи чуєш по телефону), ніж у реалі...Скучаю, хай як би там було.
Брат. Приїжджав у коротку відпустку. Не встиг оформити пільги (хоча б мінімальні, хоч документи подати). Тепер от надсилає мені довіреність. І це по кабінетах походити треба буде мені. Дай Боже, щоб швидко й нормально. Бо ж бюрократія - це одна з найгірших жестей у цьому світі.

roses
homo_feriens: (жовте)
Подивилася фільм "Червоний" у кінотеатрі "Жовтень".

До сеансу пройшлася вулицями. Київ ніколи не припиняє дивувати. Поділ огортає своєю атмосферою.

kyivstreetart 1
homo_feriens: (coffe)
Урочистості Дня Незалежності вдалося побачити лише у трансляції. Нікуди не ходили.
У брата завершується відпустка. Ще трохи - і на потяг...

Розвеселило сьогодні інтерв'ю Кравчука https://tsn.ua/video/video-novini/pershiy-prezident-ukrayini-vidverto-rozpoviv-pro-seks-zhinok-ta-druzhni-stosunki-z-nastupnikami.html
homo_feriens: (coffe)
Літа все менше лишається.
Брат приїхав у коротку відпустку за тривалий час. Складається так, що на день Незалежності він знову від'їде.
До його приїзду - як на замовлення - вдруге розцвів кактус. Саме того дня.
Переборюю денну спекотну втому. Ввечері намагаюся хоч трохи приділити вправам. А не відразу падати й засинати.
Багато в чому відчувається застій. Але від себе роблю все належне. Тому, проаналізувавши, зрозуміла, що річ точно не в мені.
Ще зрозуміла, що літа ще трохи. І хочеться ще хоч раз зустріти літній світанок. Може навіть на березі Дніпра. Але то думки. Реальність знову схиляє до монотонності.
Трохи скучаю за тим, хто на злагодженні бригади: не у вирі подій, але й не зі мною. Але - знову ж - так треба.
Балансую між бажанням творчості-яскравості і "тихо, зачаїся, відсутність новин - теж добрі новини, стагнація - перед новим ривком". P.S. А ще дуже-дуже залипла на цю поезію: https://www.youtube.com/watch?v=0nmq5EZQHsk
homo_feriens: (coffe)
Дивитися на зірковий дощ. Загадувати бажання.
homo_feriens: (жовте)
Долучилася до поетичного флешмобу http://germes21.dreamwidth.org/335969.html#comments
Мені випав Павло Тичина. Хотілося взяти щось не затерте, не загальновідоме... Бо як буває - всі знають 2-3 вірші поета, а інші скарби - для обраних, так і залишаються у багатотомниках на полицях.
Сумного і трагічного не хотілося обирати. Тому...

Десь на дні мого серця
Заплела дивну казку любов.
Я ішов від озерця.
Ти сказала мені: "Будь здоров!
Будь здоров, ти мій любий юначе!.."
Ах, а серце і досі ще плаче.
Я ішов від озерця...
Десь на дні мого серця
Заплела дивну казку любов.

Говори, говори, моя мила:
Твоя мова - співучий струмок.
Ніч зірки посвітили.
Шепчуть вітру квітки: гей, в танок!
Повінчайся з туманами ночі.
Тихо так опівночі.
Ніч зірки посвітила.
Говори, говори, моя мила:
твоя мова - співучий струмок.

1914

Павло Тичина

P.S. Якщо хтось хоче долучитися до флешмобу - пишіть у мене в коментарях.
homo_feriens: (жовте)
Дякую за день
Brovary, suset
homo_feriens: (жовте)
Самоекскурсія місцями, де давно не була. Закутками, де стільки змінилося. Горобина нагадує, що до осені - ще трішки. Береза відчайдушно росте на краю даху старого будинку, що руйнується, - хоче жити. З шаленої спеки вигулькують чудернацькі мурали. А іноді - будиночок. Так от де живе цей мультяшний герой. А потім, після годинного тиняння розпеченими вулицями, тебе виводить-виносить раптом до глибокого синього Чорного моря, яке намалював африканець. І дихати стає зовсім легко.
Read more... )
homo_feriens: (?)
Учора був останій день відпустки. Сьогодні - останній день липня.
Літо майже ніколи не виправдовувало якихось очікувань. Саме влітку плани найчастіше йдуть шкереберть. Саме серед літа відбувається найбільше всього незрозумілого. Тому засмучуватися чи ображатися - немає на що. Все закономірно. Є лише сподівання що-небудь владнати. Чи щоб хоч найближчим часом усе стало зрозуміліше. Буде серпень. І не лише він.
homo_feriens: (pic#7956796)
Поїздка на Чернігівщину з батьками - провідати могилу бабусі. Назад поверталися - в'їхали просто в грозу.
Read more... )

М?..

28/7/17 23:26
homo_feriens: (?)
Уу? Варіантів немає?
http://homo-feriens.dreamwidth.org/595100.html
homo_feriens: (pic#7956796)
Знайшла своє ж, написане давно:"Люди, говоріть одне з одним. Недомовки отруюють життя"

 photo CAM050871_zpsxi3aluvl.jpg

https://photos.google.com/photo/AF1QipPv2PISJpk-g7vocBIbj6Abd8dRvGZsNu6oui_H
homo_feriens: (?)
Не спиться дуже.
Заняття різною фігнею - це ж для нас. А скажіть, хто може сказати, що добре знає Київ та околиці? Визначите точно місця (райони, вулиці)?..

Read more... )
homo_feriens: (жовте)
Почав квітнути кактус. Цвітіння буває, як правило, раз на рік і не більше доби.

 photo CAM050111_zpseavyoaeo.jpg

http://s1337.photobucket.com/user/lisova/media/CAM050111_zpseavyoaeo.jpg.html?sort=3&o=0
homo_feriens: (?)
Це вже день третій страшенно душно. Особливо в місті, де відрізки з максимумом асфальту й машин. Раніше теж ходила там само, але ж так нестерпно не було. Здається, повітря вологе й густе, затримує тяжкість і нехороші запахи. Поміряла тиск - та без особливих відхилень. Отже, це все ж погоді слід припинити скакати. Але все це не означає, що я лежу собі днями. Ні, справ купа, але - через силу. Лиш вечірня прохолода - якесь полегшення.

Profile

homo_feriens: (Default)
homo_feriens

October 2017

S M T W T F S
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    

Syndicate

RSS Atom
Page generated 17/10/17 20:36

Expand Cut Tags

No cut tags