Дитя Чорнобиля

Про що писати, коли немає про що писати?
Та як же, є про що.
Просто не хотілося до компа кілька днів підходити. Та й взагалі. З вихідних почала хворіти. Дурна застуда. Температура, що не хотіла знизитися. Два дні роботи пропустила. Хоч у роботі розпочався новий етап саме зараз.
Підопічні приходили з квітами й цукерками напередодні. А з хворобливого ліжка підняв репортаж про військові навчання https://www.youtube.com/watch?v=j6tE1-ZxKoc . Ось так, коли бачиш людину частіше по телебаченню (чи чуєш по телефону), ніж у реалі...Скучаю, хай як би там було.
Брат. Приїжджав у коротку відпустку. Не встиг оформити пільги (хоча б мінімальні, хоч документи подати). Тепер от надсилає мені довіреність. І це по кабінетах походити треба буде мені. Дай Боже, щоб швидко й нормально. Бо ж бюрократія - це одна з найгірших жестей у цьому світі.

Що за мода така - підходити ззаду й лоскотати? Особливо, коли в тебе зайняті руки. (Я саме допомогала роздавати газети й інформаційні листівки). Втім, до цієї звички - вже звикла, як і до всього його тепла. Це вражає: рівно рік тому - ледь вирізняла його з натовпу, сьогодні - він сам шукає, щоб обняти і запитати, як справи.( ... )

Серед зими по-весняному абсурдно гріє сонечко. Справді скоро весна. Разом із первоцвітами. І закликами екологів не винищувати й не купувати рідкісних квітів. Зокрема, підсніжників. У декого викликає обурення назва "підсніжники". Мовляв, українською - "проліски"! А то - калька з російської "падснєжнікі". Наскільки я знаю, це різні квіти. Проліски ось http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%81%D0%BA%D0%B8.jpg , а ось підсніжники http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Galanthus_nivalis.jpg . Посилаючись на сучасний словник, аргументують, що підсніжник - то білий пролісок. Не знаю, як там із словниками, а біологія трохи підказує, що це рослини різних родин.
І ще один абсурд. Від невзаємного кохання можна відчувати щастя, кажу. А людина, яка доводить, що ні, і що "кохання буває тільки взаємним", сама проколюється, наводячи приклад, ха-ха: як пісні не буває без музики чи без тексту. Послухайте акапельний спів чи якісь співанки без слів (де може бути голос, але не слова). Може, щось у житті й зрозумієте. %))

- Трохи сумніваюся у вічності самого, пам'ятника, але -
Нещодавно у грузинському Батумі (http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B0%D1%82%D1%83%D0%BC%D1%96) відкрилася скульптура вічного кохання. Це фігури чоловіка й жінки, які рухаються назустріч одна одній, поєдуючись і стаючи одним цілим. Авторка роботи - Тамара Квесітадзе.
Більше:
1. http://batumi-summer.info/index.php/the-news/159-------qq.html
2. http://www.liveinternet.ru/users/3198949/post141337916/

За участь в одному з поетичних конкурсів усім його лауреатам і дипломантам дарували збірки сонетів Шекспіра. Спеціальне видання. Із золотим викарбуванням імені автора сонетів та на назви на обкладинці. Кожен сонет надруковано англійською - в оригіналі, а також у перекладі українською та російською мовами. Тепер збірка завжди чекає на мене на моїй книжковій полиці.
Сама особистість Шекспіра - це вже загадка, щось недоказане. Але з такими людьми усе й не може бути дуже просто. Ще існує складність сприйняття його сонетів - у неоднозначності деяких слів. Я не суперзнавець англійської мови. А от фахівці говорять, що за часів життя автора в англійській мові ще не було розрізнення слів "любов" і "дружба". Тобто часом важко визначити, до кого він звертається: до друга чи до коханої людини. Ще одна головоломка для перекладачів : рід, а відповідно, й стать того, до кого в поезії звертаються. То ж потрібна серйозна вдумливість та обережність. І зважати на контекст, звичайно.
У перекладах збірки, яка є у мене, в одних випадках сильніші українські варіанти, в інших - російські. Але, мабуть, найкраще читати будь-якого автора його мовою. Хоча майстерність перекладу - це теж запорука нового народження твору...
Нерідко, коли стає зовсім складно і тяжко, я наодинці гортаю цю книжку. Колись бувало: навмання відкривала на будь-якій сторінці, - і сонет, який там розміщений, точно передавав мої почуття на той момет, ситуацію, у якій опинилася, або й давав певну підказку. Проте зараз цього вже не роблю - не "раджуся". Просто перечитую. Вчора вдалося приділити трохи часу дядьку Шекспіру...І не шкодую.

Сонет 92

Зроби найгірше. Щезни назавжди.
З тобою не розлучимось, либонь.
Я не помічу горя та біди:
Життя не давши за твою любов.

Я помилок великих не боюсь,
Бо не переживу я і малих.
В останню мить утямлю, що позбувсь
Залежності від вередів твоїх.

Твої зневага, зрада і хула
Моє життя пустили в круговерть.
Єдине щастя доля надала:
Тебе любити і прийняти смерть!

Добро без плями невідомо світу,
І фальш твою я навіть не помітив.