Неоднозначний стан
7/11/08 10:14![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
homo_feriensЗа участь в одному з поетичних конкурсів усім його лауреатам і дипломантам дарували збірки сонетів Шекспіра. Спеціальне видання. Із золотим викарбуванням імені автора сонетів та на назви на обкладинці. Кожен сонет надруковано англійською - в оригіналі, а також у перекладі українською та російською мовами. Тепер збірка завжди чекає на мене на моїй книжковій полиці.
Сама особистість Шекспіра - це вже загадка, щось недоказане. Але з такими людьми усе й не може бути дуже просто. Ще існує складність сприйняття його сонетів - у неоднозначності деяких слів. Я не суперзнавець англійської мови. А от фахівці говорять, що за часів життя автора в англійській мові ще не було розрізнення слів "любов" і "дружба". Тобто часом важко визначити, до кого він звертається: до друга чи до коханої людини. Ще одна головоломка для перекладачів : рід, а відповідно, й стать того, до кого в поезії звертаються. То ж потрібна серйозна вдумливість та обережність. І зважати на контекст, звичайно.
У перекладах збірки, яка є у мене, в одних випадках сильніші українські варіанти, в інших - російські. Але, мабуть, найкраще читати будь-якого автора його мовою. Хоча майстерність перекладу - це теж запорука нового народження твору...
Нерідко, коли стає зовсім складно і тяжко, я наодинці гортаю цю книжку. Колись бувало: навмання відкривала на будь-якій сторінці, - і сонет, який там розміщений, точно передавав мої почуття на той момет, ситуацію, у якій опинилася, або й давав певну підказку. Проте зараз цього вже не роблю - не "раджуся". Просто перечитую. Вчора вдалося приділити трохи часу дядьку Шекспіру...І не шкодую.
Сонет 92
Зроби найгірше. Щезни назавжди.
З тобою не розлучимось, либонь.
Я не помічу горя та біди:
Життя не давши за твою любов.
Я помилок великих не боюсь,
Бо не переживу я і малих.
В останню мить утямлю, що позбувсь
Залежності від вередів твоїх.
Твої зневага, зрада і хула
Моє життя пустили в круговерть.
Єдине щастя доля надала:
Тебе любити і прийняти смерть!
Добро без плями невідомо світу,
І фальш твою я навіть не помітив.
Сама особистість Шекспіра - це вже загадка, щось недоказане. Але з такими людьми усе й не може бути дуже просто. Ще існує складність сприйняття його сонетів - у неоднозначності деяких слів. Я не суперзнавець англійської мови. А от фахівці говорять, що за часів життя автора в англійській мові ще не було розрізнення слів "любов" і "дружба". Тобто часом важко визначити, до кого він звертається: до друга чи до коханої людини. Ще одна головоломка для перекладачів : рід, а відповідно, й стать того, до кого в поезії звертаються. То ж потрібна серйозна вдумливість та обережність. І зважати на контекст, звичайно.
У перекладах збірки, яка є у мене, в одних випадках сильніші українські варіанти, в інших - російські. Але, мабуть, найкраще читати будь-якого автора його мовою. Хоча майстерність перекладу - це теж запорука нового народження твору...
Нерідко, коли стає зовсім складно і тяжко, я наодинці гортаю цю книжку. Колись бувало: навмання відкривала на будь-якій сторінці, - і сонет, який там розміщений, точно передавав мої почуття на той момет, ситуацію, у якій опинилася, або й давав певну підказку. Проте зараз цього вже не роблю - не "раджуся". Просто перечитую. Вчора вдалося приділити трохи часу дядьку Шекспіру...І не шкодую.
Сонет 92
Зроби найгірше. Щезни назавжди.
З тобою не розлучимось, либонь.
Я не помічу горя та біди:
Життя не давши за твою любов.
Я помилок великих не боюсь,
Бо не переживу я і малих.
В останню мить утямлю, що позбувсь
Залежності від вередів твоїх.
Твої зневага, зрада і хула
Моє життя пустили в круговерть.
Єдине щастя доля надала:
Тебе любити і прийняти смерть!
Добро без плями невідомо світу,
І фальш твою я навіть не помітив.