![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Київ буває і такий
2/8/17 23:31Самоекскурсія місцями, де давно не була. Закутками, де стільки змінилося. Горобина нагадує, що до осені - ще трішки. Береза відчайдушно росте на краю даху старого будинку, що руйнується, - хоче жити. З шаленої спеки вигулькують чудернацькі мурали. А іноді - будиночок. Так от де живе цей мультяшний герой. А потім, після годинного тиняння розпеченими вулицями, тебе виводить-виносить раптом до глибокого синього Чорного моря, яке намалював африканець. І дихати стає зовсім легко.
( Read more... )
( Read more... )
Готуємося щедрувати
10/1/15 19:55Готуємося щедрувати 13-го. Гроші - на добру справу.
Учора ввечері повернулася додому після репетиції, написалося:
* * *
Ангела-щедрувальника
Не пустили до жодної оселі
Назвавши шахраєм
Казав
Зароблене
Віддасть на військо
Напередодні
Радо скидалися
На косметику
Розцяцькованій пані
Яка медово співала
Про любов до ближнього
Засмучений
Примостився
На самотній лаві
На пізньовечірній алеї
Небеса повільно
Кришилися
Сніжинками
Лягали
Поруч
До ранку складаючись
У маскхалати
Далекоміри
Тепловізори
Учора ввечері повернулася додому після репетиції, написалося:
* * *
Ангела-щедрувальника
Не пустили до жодної оселі
Назвавши шахраєм
Казав
Зароблене
Віддасть на військо
Напередодні
Радо скидалися
На косметику
Розцяцькованій пані
Яка медово співала
Про любов до ближнього
Засмучений
Примостився
На самотній лаві
На пізньовечірній алеї
Небеса повільно
Кришилися
Сніжинками
Лягали
Поруч
До ранку складаючись
У маскхалати
Далекоміри
Тепловізори
Пам'ятники ентузіазму
11/10/13 22:07Кілька років тому у броварському парку з'явилася скульптура - сірий динозаврик. Як з'ясувалося, створив його місцевий пенсіонер Адам Косякевич на громадських засадах. Перехожі зупинялися біля динозавра, фотографували, діти любили вилазити йому на спину. Були й такі, кому витвір не сподобався. Якось скульптурі відбили голову. Дідусь був вражений. Власними силами відродив своє творіння, залишивши навіть табличку-послання невдячним нащадкам про те, що не для себе ж старався, для інших. Руйнували динозавра ще кілька разів, а "батько" щоразу відроджував цього великомученика. ( Read more... )
Небесні квартали (с)
26/8/13 18:18Наснилося, з розлуки наверзлося (с)
Їдемо разом у потязі чи електричці кудись, ніби на якийсь фестиваль. Гладжу його живіт, роблю легкий масаж, він підсміюється, як завжди, підколює. Легко і добре. Ці наші недо- і нереалізовані мрії та плани. Далі снилася якась величезна робота - діорама, чи навіть не знаю, як назвати. До неї можна підходити, торкатися, рухатися по ній: вечір, величезний нескінченноповерховий житловий будинок, такий самий довжелезний - без кінця-краю, у квартирах світяться багато-багато вікон, які при віддаленні нагадують міріади зірок у космосі, таке і вечірнє небо над будинком - із фантастичними зірками. Водночас чути текст вірша...з якого запам'ятати і записати вдалося лише непевні уривки.
Їдемо разом у потязі чи електричці кудись, ніби на якийсь фестиваль. Гладжу його живіт, роблю легкий масаж, він підсміюється, як завжди, підколює. Легко і добре. Ці наші недо- і нереалізовані мрії та плани. Далі снилася якась величезна робота - діорама, чи навіть не знаю, як назвати. До неї можна підходити, торкатися, рухатися по ній: вечір, величезний нескінченноповерховий житловий будинок, такий самий довжелезний - без кінця-краю, у квартирах світяться багато-багато вікон, які при віддаленні нагадують міріади зірок у космосі, таке і вечірнє небо над будинком - із фантастичними зірками. Водночас чути текст вірша...з якого запам'ятати і записати вдалося лише непевні уривки.
нічого так дідок
2/8/12 12:15Ось нарешті написали про цього http://vzahalinijak.livejournal.com/419682.html героя: http://afisha-brovary.net/index.php?option=com_zoo&task=item&item_id=3304&Itemid=114
Tags:
У п'ятницю хочеться поговорити про високе. (Це без іронії). Я взялася допомагати одному музею на громадських засадах. Кілька годин після своєї основної роботи. Музей кинула напризволяще влада (бо інші пріоритети). Кілька ентузіастів вирішили врятувати від загибелі: по-новому впорядкувати-перефотографувати-відсканувати експонати, зробити сайт зрештою. Та річ не в тому. Серед радянської спадщини (фотографій ударників праці, різних ленінських відзнак) мою увагу привернули роботи одного художника (навіть імені не вказано, точніше - на деяких аркушах підписано нерозбірливо; але у музеї напевно знають). Чимось вони мене приворожили. Навіяли спокій. Показали якийсь інший світ, який тепер уже мало де знайдеш. Хоч мені й сказав дехто, що це - надто просто і "моя донька без особливої підготовки краще намазюкає", але малюнки дуже збіглися з моїм настроєм.
Виконане майже все - у двох екземплярах: на білому папері - олівцем або фломастером і на чорному папері - крейдою чи білим олівцем.
+ https://picasaweb.google.com/lisova/zsGBdK?authkey=Gv1sRgCLam9eTxgPvYBg#
Виконане майже все - у двох екземплярах: на білому папері - олівцем або фломастером і на чорному папері - крейдою чи білим олівцем.
+ https://picasaweb.google.com/lisova/zsGBdK?authkey=Gv1sRgCLam9eTxgPvYBg#
Рік Дракона
26/7/12 10:46У нас надзвичайні люди. Люблять вимагати від інших, нічим їм не допомагаючи, а коли в інших іде щось не так - швиденько в них розчаровуються, звинувачуючи в різних гріхах. На себе взяти хоч мінімум відповідальності не поспішають ("не хріна собі, мені більше за всіх треба?"). Це я веду передмову ось до якої історії. У Броварах один пенсіонер вирішив зробити подарунок громаді. Витративши свій час, кошти, зусилля, встановив у міському парку скульптуру - такого собі дракончика чи то динозаврика. Сперечатися про художню цінність цього витвору я не буду. Багатьом сподобалося. Але "живим" простояв цей звір недовго. Знайшлися охочі розламати. Автор, видно, знайшов у собі сили відновити й навіть трохи покращити "дракошу". Невдячним нащадкам залишив листа біля свого творіння (!детальніше всю історію можна почитати тут: http://afisha-brovary.net/index.php?option=com_zoo&task=item&item_id=3241&Itemid=110 !). Редакція місцевого порталу вирішила знайшти дідуся-скульптора, адже відоме його ім'я. Я пішла найпростішим шляхом: через телефонну книжку міста. Надіслала їм те, що знайшла. Кажуть, уже розшукали і скоро буде інтерв'ю з ним.
Tags:
І рушник вишиваний на щастя
25/7/12 11:10Останнім часом мене переслідує тема рушників. Зрештою, кожного "переслідує" те, на що він налаштований. Позавчора мені колега привезла обіцяний рушник зі своєї малої батьківщини - Черкащини. Вишивала сестра її бабусі. Інша колега обіцяє привезти з Полтавщини. Просто знають, що я збираю візерунки і сама теж вишиваю. ( ... )
Tags:
