Дитя Чорнобиля

Такий день. Допомогли баришівським волонтерам завантажити речей і продуктів у машину. Розпитала, куди їдуть і яка бригада там стоїть.
У новинах прочитала про обстріли під Дебальцевим. Туди ж теж поїхала машина, тільки вчора...Там мій однокласник. Хлопцям туди я передала цього разу дві дуже важливі посилки. Пишу його дружині. Він на зв'язок не виходить. Потім вийшов. Потрапили в оточення. Він возить поранених. У мене на якісь секунди почалася мігрень, що так само швидко зникла. Набираю номер волонтерів, які туди поїхали. Виклик спочатку ніби йде, але майже відразу перериваєтья - і "поза зоною досяжності". За півгодини чи годину - смс, що абонент знову на зв'язку. Не передзвонюю. Навряд чи можна нормально поговорити, та й допомогти зараз нічим не зможу. Хай краще потім.
Ще одне звернення. Хлопці, які найближчими годинами мають поїхати назад...Тут скуповуються і паралельно шукають речі, які можуть їм дати просто так. Вислуховую. Тобто не їх, а людину, яку трохи знаю і яка ними опікується зараз, просить за них. Часу обмаль. Мало що можемо дати і встигнути купити, але без нічого не залишимо. Вони так і не зайшли, бо родичі їм наче вже навантажили клунки...Та мені пообіцяли, що хлопці пізніше мені віддзвоняться і самі скажуть свої потреби й залишать координати своїх рідних. "Їм не можна у телефонній розмові називати бригаду. Як їм сказати, щоб Ви зрозуміли, що це вони?"-"Хай скажуть, що вони від такого-то (називаю його ім`я). Я зрозумію, що це вони. Хай просто скажуть, що від такого-то"...
...Ввечері знову спілкуюся з дружиною однокласника. Там все ніби стихло. Проте зв`язок - жахливий.
...По мені люди бачать, що я часто буваю "в собі". Я можу й говорити з собою почати.
...А ще хочу найближчим часом підвищити свої знання та кваліфікацію у деяких речах.

Знаючи багато новин і деталей, навіть не буду писати про якісь приколи чи недолуго-кумедні випадки. Нині день перепочинку і теплого молока. Думала, що з піднесенням і полегшенням напишу про завершення проекту, заради якого і вийшла сьогодні на роботу попри втому. Однак тепер - просто констатую. Відпочиваю. Завтра цікаво має бути.

Вихідні плануються ударні. Бачу, по ходу будуть постійні корективи. Погода мені дуже подобається.

У День Незалежності ранок був пронизаний відчуттям самотності. В принципі, логічно.
Побачу, чи вдасться зробити все, заплановане на сьогодні. Зі святом усіх!
...

Ближче до ранку снився він. Приїхав у гості. Я все турбувалася подумки, що в під'їзді, мабуть, знову насвинячили, хоч недавно прибрали. Будильник вирвав зі сну, і я знала, що вже не повернуся в нього, навіть якщо знову ненадовго засну.
На сьогодні склала план: якщо веселуха під Межигір`ям затягнеться і стане аж занадто веселою, під вечір спакуюся і поїду туди - познайомлюся з тими, кого ще не знаю, заразом галявину розкладу, - хороше було б святкування. Одначе там уже все скінчилося, навіть затриманих відпустили.

Ох, насувається ще одне свято масової істерії та стадного інстинкту. Радують три вихідні, які в мене, проте, будуть вихідними лише номінально. Натомість словосполучення "женскій дєнь" асоціюється з фізіологією. На "вихідні" ж напланувала багато, зокрема і з читання (коли ж встигну?). Вночі прочитала сторінки три з "Мене називають Червоний" (просто заінтригувала одна із цитат твору, хоч і вирвана з контексту).

1. Скоро почну обожнювати радянські газети. Порпаючись в архівах і обробляючи оцифровані файли, натрапила на заголовок: "Є чому повчитися у свиноїдських комсомольців". Припадок був хвилин 5. Газета "Стахановець", 1946 рік.
Довідка: Свиноїди - це є таке село.
2. Спілкуюся вже другий день із майстринею розпису хною по тілу. Розпитую. А у суботу роблю дівич-вечір. Накидала ідей, які легко сприйнялися. Отже, у фантазії мене не дуже занесло. Завтра ввечері, сподіваюся, вболіватиму за Україну. Не де-небудь, а у фан-зоні. Вболіваю специфічно. Кричу або:"Йоханий ілюстратор!", або: "Та робіть же щось!"

От рекламую тему френда: http://r-s-z.livejournal.com/178338.html
"Якщо раптом закінчиться ера посередників, консультантів, програмістів, фінансистів, юристів і треба буде заробляти на життя руками - що Ви вмієте робити?"
Пишіть. Відео для привернення уваги:

До речі, останній тиждень крутиться у голові сюжет можливого оповідання чи повісті, де головний герой - саме роботяга.