Дитя Чорнобиля

1. Скоро почну обожнювати радянські газети. Порпаючись в архівах і обробляючи оцифровані файли, натрапила на заголовок: "Є чому повчитися у свиноїдських комсомольців". Припадок був хвилин 5. Газета "Стахановець", 1946 рік.
Довідка: Свиноїди - це є таке село.
2. Спілкуюся вже другий день із майстринею розпису хною по тілу. Розпитую. А у суботу роблю дівич-вечір. Накидала ідей, які легко сприйнялися. Отже, у фантазії мене не дуже занесло. Завтра ввечері, сподіваюся, вболіватиму за Україну. Не де-небудь, а у фан-зоні. Вболіваю специфічно. Кричу або:"Йоханий ілюстратор!", або: "Та робіть же щось!"

Повболівали. Прогноз здійснився. Україна - Швеція 2:1. Як каже мій брат у таких випадках, "шведи в пєчалі". Після другого забитого м'яча ми вийшли на балкон з криком:"АААААА!!!"
Уже лягала спати. На вулиці кричали:"Україна - чемпіон!" і "Наша міліція нас береже: безплатно катає, безплатно стриже!"

До вчорашнього футбольного матчу "Динамо" - "Спартак" морально і фізично готувалася сила-силенна народу. Завчасно ходили чутки, що без крові після гри ніяк не обійдеться. Фанати "не пробачать" перемоги іншій команді. Поргнозували "рубилово" після гри...Все дуже болісно.
Але ще більше інтригує матч-відповідь. У Києві.
Я подивилася футбол. Гра справді була хороша. Непередбачувана, напружена. Звичайно, у динамівців була можливість забити ще й 5-й гол. Але і без цього все дуже добре.
Мій брат після кожного забитого м"ча дзвонив по телефону другові. Кожен гол вони обговорювали кілька хвилин. Після матчу брат подзвонив кільком знайомим хлопцям, щоб через 10 хвилин зібратися у дворі та поспілкуватися на тему.
Обговорення затягнулося. Виходячи на балкон, я чула, як вони емоційно оцінюють матч...Додому брат прийшов десь після третьої ночі...