Дитя Чорнобиля

Знову пробую виходити в люди. Навіть вдається. Минулі вихідні. Повернулася до своїх. Грандіозні навчання територіальної оборони. Доба під відкритим небом. Повернення додому. Сьорбнути кави й перевдягнутися. І піти проводити засідання літературно-мистецького об'єднання (яке минулого місяця пропустила, передовіривши провести іншій людині) через свій як фізичний, так і психологічний стан. Дозріла кілька тижнів тому - до того, щоб почати психотерапію. Бо без того, відчула, вже ніяк. Сьогодні щось накрило. Добряче. І таке враження, що відкат назад. Крім усього іншого, ще й часті думки:"Ага, на чужому нещасті (чи переступивши через іншого) своє щастя побудуєш, дуже вдало". У людини - саме мімімі, підйом, схвальні відгуки звідусіль. На сторінку не заходжу (але знаю і відчуваю). І совість там, певно, не шкребе. І водночас так хочеться думати, що все це - до пори, до часу. Сумбур у голові й тяжко. П'ятниця (вечір) принесла ну якусь особливу "легкість". Тільки б у безсонну ніч не перейшло.

Добре, що ще є люди в Росії, з якими я можу спілкуватися. Правда, іноді від них чуєш такі маразматичні новини, від яких водночас смішно, сумно і страшно. Навіть не віриш спочатку, що таке буває. Ось і недавно. Є пісня (старенька вже), написана українцем-емігрантом Андрієм Федечком - "Осінь панує". Цікаво, що її тепер вирішили переспівати Шевчук і Бутусов https://www.youtube.com/watch?v=1mnIhupgQoA . Пісня звичайна, про українське село та осінню депресію, від імені собаки, який і споглядає осінню картинку. "Крапає дощ, осінь панує. На шиї ланцюг, перевернута миска...". Музичному твору років 10. Але. Дехто зміг побачити у "підтексті" пісні й Америку, і Майдан..."Ти подивись, що твориться в коментарях", - пишуть мені з Росії. "Ныне украинская мова - символ всего Антироссийского. Низвержение русского языка - суть всей нынешней политики Запада, точнее, его элиты. Снизить влияние русского языка, заменить его суррогатами, которые будут подчинены англоязычной культуре, а соответственно образу мысли и жизни, выраженном в непрерывном меркантилизме и культе потребления новых рабов - вот сверхзадача паразитического слоя населения Земли, стоящего ныне у финансовых рычагов экономики.
Непонимание языка символов не делает чести людям, причисляющим себя к русской, к российской культуре. Пение на мове не ведет к примирению, а подливает масла в огонь западенского национализма сейчас и добавляет силы натиску Запада на Россию." "А смысл двойной, как мне кажется.перевернутая миска - каска Хозяин с соседом - США и Россия Забыл принести поесть - народу жрать нечего Кот и мыши на чердаке - Порошенко и ЛНР, ДНР во власти
Квочка - Европа. Сверкнуло, громыхнула - война. Осень царит - депрессия". Посміюсь, поплююсь, зітхну - і життя йде далі. До речі, днями почула переспів пісні "Тринадцята рана" (КиШ) - переспів від того самого автора, але, здається, навіть кращий за оригінал. У пісні стала ще глибша і ширша душа, і українська вимова у "переспівника" краща, що не кажи, - "друге життя" твору. Фолк-моменти - теж супер. Кількахвилинний відпочинок від всього дурного.

Хотіли зібратися, створити нарешті організацію для теперішніх ветеранів, щоб їм спільно легше було відстоювати свої права...З лідером все ніяк не могли визначитися. Домовилися про наступні збори. Він виступав дуже розуміно й розважливо, його хотіли поставити головою...Визначалися. Потім понад тиждень йому не могли дотелефонуватися. Побратими відповідали якось неохоче. Тепер він у психіатричному відділенні, забрали просто з частини. Як і що було - про деталі ніхто не говорить. Його телефон не відповідає. Мені знову дуже шкода.

Після насиченого вчора - сьогодні вже ледь прокинулася. Найдивніше: цими днями якимось дивом знайшла час на візит до косметолога. Вона мені тихенько сказала, що я, стаючи старшою, кращаю, що в мене навіть вираз обличчя змінився, погляд, і це не комплімент, а констатація факту. Я дуже здивувалася і відказала, що все це дивно, бо я насправді страшенно змучена.
Дивуюся сама собі, що такого бачать люди, у той час, коли вже подумую про можливі діагнози, які озвучувати не хочу. Щодня думаю:"Тільки б не...Бо й так нікому не потрібна, а тоді й зовсім". Сьогодні мала неприємне здивування (по волонтерській роботі), завтра знову вирішувати проблеми. Пів дня вдома знесилена. Пішла кров з носу.
Йшли вулицею з мамою - навантажені пакетами. Боковим зором бачу якогось солдата у формі. Стараюся придивитися - раптом знайомий. А він іде - і вже збоку й позаду, йде в інший бік. Микола. Сам. Не побачив. Мама нічого не зауважила. Мене ж від усвідомлення як жаром обсипало. Таким сильним, як це було на Майдані, коли підходила до передової, де все палало. Вдома прилягла - геть без сил.

Ось так втратиш із людиною зв'язок на місяць, а потім випадково в інтернеті проти ночі читаєш про збір коштів для нього, бо збирається на Схід. І мені ж нічого не сказав. Дурдом триває.
П.С. http://homo-feriens.dreamwidth.org/545901.html
http://homo-feriens.dreamwidth.org/546257.html
http://homo-feriens.dreamwidth.org/546692.html
http://homo-feriens.dreamwidth.org/547291.html
http://homo-feriens.dreamwidth.org/556394.html

Є інформація, що у понеділок госпіталь для військових відвідає прем'єр-міністр Арсеній Яценюк. До цього візиту в медичному закладі почали готуватися за кілька днів: чистять, миють, фарбують. Підтримую наведення ладу й причепурення. Проте є ще один пункт, який - абсолютно антилюдський. Є палати, де зробили гарний ремонт, а є ті, де такого ремонту немає. В одну з таких палат (з ремонтом), що її покажуть Яценюку, й планують перевезти одного з хворих (а, мабуть, не тільки його). Солдат лежить із важким пораненням і його краще взагалі якнайменше рухати. Та на цьому пекельце не завершується. Найімовірніше, коли високий гість поїде, пораненого перевезуть назад у "стару" палату. Показуха й радянізація головного мозку. Нічого не змінилося. Люди, дуже прошу вас поширити цю інформацію - хто як може.

Наші повернулися з зони АТО і вже написали репортаж http://pravo-znaty.org.ua/brovari-slov-yansk-pershiy-marsh-kidok-dorogoyu-dopomogi/ . Усім, хто надсилав кошти, продукти, передавав листи, вболівав - щира подяка від хлопців. А я - скучила-скучила за ним. Іноді так до болю хочеться набрати номер, аби почути голос, але не хочу відволікати чи зайвий раз "засвічувати".
З інших новин. У полон потрапив офіцер - Сергій Мордвинов, який був наставником у мого брата, коли той проходив строкову службу. Готував до стрибків із парашутом і давав допуск до стрибків. Також він був відповідальний за підготовку хлопців до військового параду на 9 травня (тоді марширували військові з усієї країни). Після того, як солдати успішно відбули парад і повернулися до своєї військової частини, офіцер подякував їм - і став перед ними на коліна. Ось такі спогади має мій брат про цю людину. Терористи нібито готові обміняти офіцера...

Розформований "Беркут" виринає час від часу на південному сході. На Майдані в Києві порівняно тихо, але ця тиша оманлива. ( Read more... )

І ще трохи про весняні загострення. Забігаю після роботи на півгодинки додому, щоб потім бігти далі...І тут чую таку розповідь.( //// )

...Звикання до нової реальності. У ніч на 19-те я була там. ( ... )