homo_feriens: (hryb)
Вночі, перенісши другий інсульт, в лікарні помер мій двоюрідний прадід. 90 років. Це був найстарший мій родич. Найцікавіший. Із найскладнішою долею. Днями ховатимуть під Києвом, у селі, звідки він родом, звідки тягнеться і моє коріння. Він допомагав мені писати родовід. Багато знав. Щаслива, що мала змогу спікуватися з ним.
homo_feriens: (головою об стінку)
І ще трохи про весняні загострення. Забігаю після роботи на півгодинки додому, щоб потім бігти далі...І тут чую таку розповідь.//// )
homo_feriens: (жовте)
...І навіщо я полізла в такі нетрі. У мене просто зараз голову знесе. ..... )
homo_feriens: (жовте)
Так склалося, що ті мої родичі (родички, точніше) по пряммій лінії (принаймні, про кого знаю і чиї фото бачила), виходили заміж не в білому. Бабуся по батькові - у національному костюмі; по мамі - у синьому платті (та й не до вишуканостей і урочистостей було); мама - у рожевій сукні (хоч на другий день був наче якийсь білий костюм). Ось так ламаються стереопити у межах одного роду.
homo_feriens: (жовте)
Була разом із батьками в гостях у двоюрідної тітки, а за сумісництвом - своєї хрещеної. Тривали звичайні собі, нуднуваті розмови. Я побачила у кімнаті рушники - сучасні, штамповані. Запитала, а чи залишилися які-небудь старовинні.... )
homo_feriens: (coffe)
Розмірковую, чи точно Сергій Бубка - нащадок Івана Огієнка. Начебто там все так серйозно досліджено. Якщо ж ввімкнути трохи цинізму, то власна популярність дає змогу приписати кого завгодно собі у родичі...А якщо все чесно - родовід шикарний. Це я так, інформацію шукаю, перевіряю. Сьогодні ознайомлювалася з репринтним виданням лекцій Огієнка.
homo_feriens: (j)
Є у мене старенька двоюрідна бабуся Марія. Пише мені звичайні, не електронні листи, надсилає листівочки.Багато у житті бачила й пережила.Дитинство та юність її минули на Київщині, потім жила на Волині, далі переїхала на Тернопільщину, де живе й досі.Я попросила її надсилати мені якісь цікаві спогади.Вона надіслала вже чимало. Побутові деталі на тлі історичних подій.Бувають просто унікальні речі.Ще й такий стиль написання...Тепер так уже ніхто не напише.
Подаю один із її листів, із певними скороченнями та зі збереженням стилістики.Про святкування приходу Нового, 1937 року...(До речі,за кілька днів цей спогад мають надрукувати в одному місцевому виданні).... )
homo_feriens: (?)
У моєї двоюрідної бабусі Софії - п'ятеро дітей, моїх дядьків і тіток. Її чоловік був військовим. Через це сім'ї часто доводилося переїжджати. Діти народжувалися у різних містах - України чи інших республік. Бували й казуси. У Львові, де народився один із моїх дядьків, його по батькові записали "Костьович". Так вийшло, що четверо дітей у сім'ї - Костянтиновичі, а один - Костьович.
Потім сім'я передислокувалася до Казахстану. Мій дядько, той, який Костьович, хоч був іще малий, швидко навчився казахської мови. Невдовзі говорив із місцевими на рівних. А тітка досі пам'ятає палюче сонце, великі, неймовірно гарні, яскраво-червоні поля маків. І гори, на яких блищали льодові шапки.
Інших українців поблизу не було. Переважно казахи, траплялися росіяни. Якось у Софії спитали, чому вона у незвичній атмосфері, серед чужих людей, інших звичаїв - ніколи не нарікає і не сварить цей народ. Вона відповіла приблизно так: "Тут люди мене добре прийняли. Я не в себе вдома, щоб когось сварити чи критикувати. От якщо приїду до себе, до своїх - то їх і буду".
У Казахстані вона залишилася вдовою з малими дітьми на руках. Мій дід - чоловік її сестри - допоміг їм свого часу перебратися назад в Україну, ближче до своїх. Тепер ці "діти" - вже самі бабусі й дідусі, а баба Соня - "праматір" великого сімейства.
homo_feriens: (жовте)
Іноді за розмовами дізнаєшся про своїх родичів, хай і непрямих, далеких, яких ніколи й бачити не доводилося - такі собі таємниці роду...Те, про що й не підозрюєш...Від учора під враженням. Але сьогодні нічого писати про це не буду. Може, колись, коли зберуся з духом...Зараз настрій не той.

Через кілька годин я від'їжджаю.
Поки ще на роботі.
Спакований маленький наплічничок. Обов'язковий фотоапарат.
Сьогодні снилося якесь неймовірне місиво - без логіки, без системи...Це означає, що час трохи змінити обстановку...
Зроблю багато фото. Може, напишуться й вірші...

Profile

homo_feriens: (Default)
homo_feriens

October 2017

S M T W T F S
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    

Syndicate

RSS Atom
Page generated 23/10/17 06:03

Expand Cut Tags

No cut tags