Дитя Чорнобиля

Провідувала в "Десні" хлопців із 25 батальйону, серед яких і мій однокласник. Їздили разом із його дружиною. Згадувала, як проїжджала цим маршрутом на початку літа. Тоді у лелечих гніздах обабіч дороги були цілі родини лелек. Тепер гнізда порожні. Поля чорноголових соняхів, які недавно ще були золотими. У частині передали хлопцям те, що привезли. Дружина однокласника, крім усього, передала чоловікові й іграшковий військовий автомобіль кольору хакі. Його дуже просив передати син (2 роки, 8 міс). Назад поверталися, коли починало сутеніти. Зі сходу підіймався величезний червоний місяць.

Наші вже доїхали туди з усіма посилками. Скучила-скучила за ним. Не поїхала туди лише з міркувань: краще, аби ще щось додатково в машину влізло, також були люди, яким потрібніше їхати...( .... )

...І навіщо я полізла в такі нетрі. У мене просто зараз голову знесе. ( ..... )

с. Родатичі на Львівщині

Снилося сьогодні, що я навіщось потрапила до Швеції. Країну подивитися так і не вдалося. Їжджу там на машині якоюсь трасою серед лісу. Розмітка на дорозі дуже хороша, нічого не скажеш, асфальт рівний. Сама дорога часом петляє. Автомобілів майже немає. Тільки іноді - зустрічні. Тут починаю врубатися, що щось не те. Рух там - лівосторонній. Щоправда, ті, хто їдуть спочатку мені лоб-у-лоб, зрештою шанобливо звертають і оминають. На поліцейських не нарвалася.
Вранці подумала, що такий сон - певною мірою відбиток мого реального життя. Вирішила уточнити про автомобільний рух у Швеції. Колись він там був справді лівосторонній. З 3 вересня 1967 року країна перейшла на право-. Можна почитати: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B5%D0%BD%D1%8C_H

Втома від переїздів. Треба зупинитися і стати дуже прагматичною. Мені пропонували ще й поїхати сплавлятися по Дністру цими вихідними. Це чарівно. Але морально-фізичних сил уже не залишається. Тому зупиняюся. Пізніше трохи напишу (невеликий репортажик) про те, як відзначали цей День Незалежності у Криму.

Ярмарок, алея майстрів, дерев'яний корабель із вітрилами у формі карти України, особливості вишгородської архітектури, водне раллі та інше. https://picasaweb.google.com/lisova/xRDwjI?authkey=Gv1sRgCIzmsILBt-HX1wE

Була на українській "батьківщині" "Кока-коли". У смт Велика Димерка. Їздила туди не пити кока-колу. Спілкувалися у димерській школі зі старшокласниками. На зустрічі був і димерець Микола Семиног - фотограф, дизайнер, етнограф. Розповідав про свої експедиції до Чорнобиля та спілуквання з Ліною Костенко. Заспівав давню автентичну димерську пісню. Показував свої фотографії, зокрема й ті, що робив у зоні відселення. Діти ніби зацікавилися. Їх закликали не заривати свої таланти у землю. Потім буде видно, як подіяло. Ці школярі, що мене вразило, писали записки з запитаннями. Іноді здавалося, що вони неуважні, але то була тільки ілюзія. Насправді вони все вловлювали. Мене хтось запитав, чому у такому молодому віці пишу такі серйозні речі. Кумедно.

В Івано-Франківську на вокзалі у жіночому туалеті завжди куриться аромапаличка. І на стелі, над причепленою аромапаличкою, вже продимілася велика коричнева пляма.