Столітні рушники
16/4/12 20:27![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
homo_feriensБула разом із батьками в гостях у двоюрідної тітки, а за сумісництвом - своєї хрещеної. Тривали звичайні собі, нуднуваті розмови. Я побачила у кімнаті рушники - сучасні, штамповані. Запитала, а чи залишилися які-небудь старовинні.Чекала, що хрещена скаже - давно немає, все повикидали. Але вона відповіла: "Та повно!" Вийняла кілька зі сховку. Я розпитувала про вік цих рушників. Невідомо точно, але їм років так по сто.
Вишивали, на жаль, не мої родичі. Сільські дівчата, яких багато хто наймав на таку роботу. Значної історичної чи художньої цінності ці витвори, як на мене, не мають. Величезний плюс - хіба що вік. Візерунки - квіткові. Кольори вже не дуже яскраві. Подекуди повицвітали. Зате вся енергетика у полотні. Жодних давніх, архаїчних символів. Немає і класичного червоно-чорного поєднання. Усе різнобарвне. Забрала з собою два рушники. Попросила. Може, колись перевишию. Та і без того їх уже збиралися подерти на ганчір'я. А в мене - поживуть.
Вишивали, на жаль, не мої родичі. Сільські дівчата, яких багато хто наймав на таку роботу. Значної історичної чи художньої цінності ці витвори, як на мене, не мають. Величезний плюс - хіба що вік. Візерунки - квіткові. Кольори вже не дуже яскраві. Подекуди повицвітали. Зате вся енергетика у полотні. Жодних давніх, архаїчних символів. Немає і класичного червоно-чорного поєднання. Усе різнобарвне. Забрала з собою два рушники. Попросила. Може, колись перевишию. Та і без того їх уже збиралися подерти на ганчір'я. А в мене - поживуть.