Дитя Чорнобиля

Вночі, перенісши другий інсульт, в лікарні помер мій двоюрідний прадід. 90 років. Це був найстарший мій родич. Найцікавіший. Із найскладнішою долею. Днями ховатимуть під Києвом, у селі, звідки він родом, звідки тягнеться і моє коріння. Він допомагав мені писати родовід. Багато знав. Щаслива, що мала змогу спікуватися з ним.

Ховали двох бійців (один - із Броварів) та їхнього комбата, "Батю". Прощалися у Будинку офіцерів зранку. Микола зміг відпроситися у лікаря, прийшов, точніше, волонтери його підвезли машиною. Ще надворі, до того, як мали ввійти у приміщення прощатися, Колі стало зле - і його повезли назад до лікарні. Такі випробування для нього ще надто складні. Не знаю, як там буде з акцією на Майдані...
А ще прийшов один боєць перев'язаний - півобличчя... На рідних просто було страшно глянути. Потім - відспівували у Михайлівському соборі, та ми (вдвох із Романом) туди вже не поїхали, повернулися до Броварів. Земля пухом героям.

Рвуся в Карпати. А там, виходить, бєпрєдєл творять чи то психічно хворі, чи то чорні маги. От воно, ніч повного місяця. Тепер чітко знатиму: мольфари - теж люди.

Письменники відходять...
http://community.livejournal.com/poezija_ua/37259.html

Помер Юрко Покальчук...
Кілька разів бачилися з ним у редакції. Просто віталася. Але так і не випало нагоди поспілкуватися особисто. Тепер уже й не буде.
Царство небесне.