Дитя Чорнобиля

З того, що найчастіше спадає на думку:"Мені шкода". Причини бувають різні.
Намагаюся допомогти людям вирішити їхні проблеми. Хоч би на 1%. На тлі цього немає коли згадати-пожалітися-поплакати про своє. Воно, й, мабуть, виглядає комусь дивним чи кумедним.
Недавно одружився чоловік, якого кохаю http://homo-feriens.dreamwidth.org/576063.html . Ми були близькі багато в чому. Іноді схоже було, що відчуваємо одне одного без слів. Дивувалася: ну звідки він знає, що зараз саме це треба мені сказати, саме це зробити для мене? - я ж ніяк не натякала, нічого не говорила. Ми могли розмовляти відкрито. Знали одне про одного те, про що навіть не підозрювали інші. З цією людиною почувалася затишно, комфортно, хотілося зупиняти час. Підтримували одне одного. Захоплювалася багатьма його рисами. Він здавався сміливішим, прямолінійнішим, безкомпроміснішим за інших, він міг подати приклад. Усе це підтверджувалося його діями. Свою партію, до якої належав, ніколи не ідеалізував, бачив усі плюси й мінуси та говорив про них. Відсутність рожевих окулярів та будь-якої "карамельності" ще більшле приваблювала.
Своє кохання (долю?) від знайшов в іншому регіоні. Там потім війна почалася. Розписували в київському госпіталі, де боєць лежав після поранення. Один Бог знає, що ж так вплинуло на нього справді - чи почуття, чи бажання змінити сімейний стан, чи складне поранення. Можливо, вийшло на поверхню те, що вже було всередині. Не можу знайти пояснення. На своє весілля він запросив мера свого міста, з яким (та й не лише з ним) запекло боровся як громадський активіст. Це той міський голова, який стрибав із партії в партію, багато брехав, домовлявся, а ще не без його відома бюджетників взимку організовували на "антимайдан"...той, кого мали люструвати...Тепер саме до нього звернулися по допомогу в організації весілля - "виїзного", саме він був ще й запрошеним "почесним гостем"...Це не почесно й не радісно. І його тепер не чіпатимуть, цікаво?..Усе перевернулося. Сором. Заради примхи - організації свята?..Ніколи б не подумала. Згадувався персонаж Вакула, який заради капризів дівчини зв'язався з самим дідьком. Після весілля я йому не телефонувала. Він про мене теж більше не згадував. Мене розривало. Тепер ніби закам'яніла. Уже й не прагну щось зрозуміти. Лише відчула гірке розчарування. Намагаюся сприйняти і прийняти. Усміхаюся на гасла партії. Допомагаю фронту. А на моєму фронті без змін.

Спілкуватися "наосліп"-по І-нету...зустрівшись, зніяковіти...сфотографуватися...щось переплутати...зустрітися знову...говорити про погоду та здоров*я, і про те, як ця погода впливає на здоров*я...сміятися...думати...приколюватися...відчувати, як пахнуть розквітлі вишні...а потім, на імпровізованій дискотеці, у напівтемряві, випадково стикатися одне з одним, повторюючи :"а, це ти...", "це - ти...".
гуляти...пити несмачну опівнічну каву...і щось міцніше...до істерики хотіти спати...змерзнути...грітися...вимкнути світло, щоб було темно так, як тільки може бути темно прохолодної весняної ночі...знову ніяковіти...але вже інакше.
думати, у що вляпалась...і...не хотіти про це думати.слухати удари серця у неймовірній тиші та непроглядній темряві...не бачити...просто відчувати... і знати,що...ні,не знати нічого.не хотіти думати, що буде далі.відштовхувати совість, яка дряпає, мов кошеня, і доводити самій собі,що...нічого ж не сталося...піти-у сірій передсвітанковій мряці...лаяти себе невідомо за що. ловити на собі якісь підозрілі погляди,відповідати на запитання з "подвохом",
відбиватися від словесних нападів або не намагатися щось довести чи щось заперечити.далі-від чогось плакати на плечі та відчувати-знову!-як,чомусь, швидко калатає серце...знову переживає за мене?..чи то серце-таке?..переплутати.послати есемеску...не тій людині.потім...з*ясовувати стосунки, битися у внутрішній істериці - щоб ніхто не бачив.усе з*ясувати для себе, нібито зрозуміти...зітхнути, повірити...усе нормально.усе добре. вислухає...вдячний,хороший слухач...не дасть поради, але...стане легше...чи це дружба?..захищати...обурюватися, коли хтось захоче поставити штамп на другові, як на худобі...пропустити все через себе. по-своєму сприйняти. і бути вдячною...іноді віддаючись спогадам.