homo_feriens. Проти течії (Reply)

Знову пробую виходити в люди. Навіть вдається. Минулі вихідні. Повернулася до своїх. Грандіозні навчання територіальної оборони. Доба під відкритим небом. Повернення додому. Сьорбнути кави й перевдягнутися. І піти проводити засідання літературно-мистецького об'єднання (яке минулого місяця пропустила, передовіривши провести іншій людині) через свій як фізичний, так і психологічний стан. Дозріла кілька тижнів тому - до того, щоб почати психотерапію. Бо без того, відчула, вже ніяк. Сьогодні щось накрило. Добряче. І таке враження, що відкат назад. Крім усього іншого, ще й часті думки:"Ага, на чужому нещасті (чи переступивши через іншого) своє щастя побудуєш, дуже вдало". У людини - саме мімімі, підйом, схвальні відгуки звідусіль. На сторінку не заходжу (але знаю і відчуваю). І совість там, певно, не шкребе. І водночас так хочеться думати, що все це - до пори, до часу. Сумбур у голові й тяжко. П'ятниця (вечір) принесла ну якусь особливу "легкість". Тільки б у безсонну ніч не перейшло.