Дитя Чорнобиля

Микола поки що готується до виїзду - в "Десні". Передали туди утеплені берці - на пробу, на розношування, чи варто такі брати. А ще якось, до того, як поїхати до "Десни", обурювався. Обурювався - однопартійцями. Тими, які депутати - особливо. Називав прізвища. Як вони "воюють", як "звільняють" давно звільнені міста...Як йому важко слухати Тягнибока, який розповідає про війну. Зрозуміло: Коля справжній воїн, піарячись на славі яких до влади прийдуть інші...Не знаю, чим тут зможу допомогти. Хіба що доноситиму правду.
Тим часом постійно звертаються хлопці з військової частини у Семиполках. Одні вже знають, що незабаром поїдуть воювати, інші - в невизначеності, хтось там служить уже 7 місяців, але чи їхатиме кудись звідти - не знає. Ми говоримо, що забезпечуємо найперше тих, які - на війну. Проте хлопці постійно жаліються, що навіть просто спати у частині - прохолодно, часом здається, що у приміщенні холодніше, ніж надворі. Теплим спальникам радіють найбільше. І знову говорять про сумний стан у частині. На жаль, ми не можемо допомогти ще й на ремонт абощо, тут у зоні бойових дій усіх забезпечити - катастрофа...Але знаємо про ситуацію, знаємо...Я навіть знаю, що один із призовників збирав кошти на свою картку, аби спільними зусиллями хоч вікна у військовій частині поміняти...Та спочатку - розібратися з війною.
Сестра контуженого бійця, який тепер у госпіталі, телефонує, запитує, коли знову піде машина - вона назбирає речей, поговорить із підприємцями. Про потреби. Як завжди. Теплі спальники, теплі рукавиці, тепла білизна, шкарпетки, шапки, дощовики...Теплу форму так і не дали. Теплі штани, бушлати, або ж - теплі комбінезони. Завжди просять: тактичні окуляри, тактичні рукавички, наколінники, налокітники, каремати й "піджопники", зимові балаклави.

Тяжко фізично й морально. Лише за вчора...Готувалася забезпечити теплими речами та взуттям 9 хлопців із "Десни". Тут раптом прийшли троє, які зараз дислокуються в Семиполках, чекаючи на новий виїзд. Їм теж дали, що могли - поки ще не все роздали (тепла білизна, шкарпетки, взуття). Надвечір прийшла ще й та мати, в якої двох хлопців забрали. Обоє - ще на навчаннях - вже застудилися, один навіть у госпіталь потрапив. Сьогодні маємо їй ще ліків передати та два бушлати...По касках - просто істерика. Всім треба, мало де є, завжди дорого... Головне самій не захворіти. Сьогодні виступаю на флешмобі, присвяченому армії.

Навкруги смердить цинізм. Жодного дня без гидоти. Дах може поїхати запросто.
А я серед такого житія маю нахабство кохати. ( ... )