Дитя Чорнобиля

Осінь підкрадається. Зранку вже витягла деякі міжсезонні речі з шафи. Захотілося пледа. Ще захотілося прийти до госпіталя, сісти разом десь в альтанці (там після дощу мокро - чи все ж висохло?), попити чаю чи кави, послухати шелестіння листя, вдихнути свіжого повітря. Або краще - у нього вдома. Там тепло. За вікном - сад.

Частина І. Читати у мінорній тональності.
Нав'язалася одна пісня. Ненавиджу. Вона не погана, але - не мені, не зараз. http://www.youtube.com/watch?v=PIO7ri1rNVU . Переслухала багато-багато іншого, щоб якось перебити її. Зробивши все заплановане на день, ввечері за звичкою пішла на стадіон. Зайшла до парку. Чудове літнє повітря. Як мені мріялося погуляти цим парком, ось такими вечорами - з ним. Обставини складаються інакше, не так, як нам іноді мріється. Налаштовуюся на навантаження. Заходжу на стадіон. Стаю за критими сидіннями. Там маю на огляді майже все, крім входу, а мене побачити - складно. Починаю розминку, м'язи в чудовому тонусі. Дивлюся на рожеве небо, захід сонця. Чути звук потяга із залізниці. У той бік - його вулиця, дім, він...Відчуваю, що за хвилину почну схлипувати.
Частина ІІ. Читати у якій завгодно тональності.( Read more... )

Вирішила розбити розповідь на дві частини, тому терпіть. Початок http://vzahalinijak.livejournal.com/491090.html
( дуже багато! )

Іду сьогодні зранку повз приватні будиники. В одному дворі - яблуня з величезними соковитими яблуками. Думаю:"А якщо зайти,попросити у господарів, щоб продали?". Поряд іде чувак з велосипедом.Порівнюючись зі мною, питає:"А Вам молоко не треба?"

Незірвані конвалії, яких ще немало цвіте у підброварському лісі, радують. Останній теплий день перед тривалим похолоданням провели на природі.( ... )

Труханів - загадкове і часто стрьомне місце. Мабуть, тим і приваблює до себе всіх - неформалів, братків, "любителів здорового способу життя" на велосипедах, любителів посмажится на сонці чи посмажити шашлики. Зарості, наявність "глухих місць", можливість усамітнитися - це інтригує. Були вчора на одній галявинці. Її давно примітили, кілька разів приходили саме туди. Якщо пікнікували - сміття виносили за собою в пакетах. Бо галявина сама по собі дуже чиста і заквітчана. Потім одного разу прийшли - а там до нас хтось бухав: лежать поряд, по-дружньому притуляючись боками, пивні пляшка та банка. Прибрати за собою, мабуть, не могли - очевидно, інваліди якісь. Але загалом там непогано, завжди вільно.
І от, майже щоразу, буваючи там, доводилося чути якийсь дивний хрусткіт у деревах неподалік. Списувалося то на ґлюки, то на якісь відлуння. До того, ж це було не з боку дороги, а в гущавині, і людей там ніколи не було видно.( крутити педалі далі )

Київський ботанічний сад імені академіка Олександра Фоміна http://www.botanic.kiev.ua/ - поле невичерпного натхнення.
Кілька тижнів тому бачила у сні, як гуляю цим ботанічним садом. І нібито прокручую в думках його історію (чи хтось невидимий мені її розповідає?). Мовляв, назва така - через те, що у 19-му столітті цей сад заснувала династія дворян Фоміних. Вони часто гуляли звивистими стежками усією родиною. І навіть мали тут, поряд із садом, палац, у якому жили. Тільки він не зберігся. І навіть бачу обриси того палацу - майже весь білий. А на другому поверсі горить вікно - когось із тодішніх господарів палацу. Навіть точно можу тепер вказати місце будівлі - там, де бокова асфальтова доріжка вздовж паркану, з боку червоного корпусу "Шеви".
І сама ж уві сні розумію - щось не те, розводять. Ніяких дворян тут не було. Неправда, але гарно.
*Фотосесія з великодніх вихідних

( і проліски, й травка.. )

Київ
вул. М. Коцюбинського
+ще:http://photo.i.ua/user/1188885/102522/

на http://community.livejournal.com/brovary