Дитя Чорнобиля

Труханів - загадкове і часто стрьомне місце. Мабуть, тим і приваблює до себе всіх - неформалів, братків, "любителів здорового способу життя" на велосипедах, любителів посмажится на сонці чи посмажити шашлики. Зарості, наявність "глухих місць", можливість усамітнитися - це інтригує. Були вчора на одній галявинці. Її давно примітили, кілька разів приходили саме туди. Якщо пікнікували - сміття виносили за собою в пакетах. Бо галявина сама по собі дуже чиста і заквітчана. Потім одного разу прийшли - а там до нас хтось бухав: лежать поряд, по-дружньому притуляючись боками, пивні пляшка та банка. Прибрати за собою, мабуть, не могли - очевидно, інваліди якісь. Але загалом там непогано, завжди вільно.
І от, майже щоразу, буваючи там, доводилося чути якийсь дивний хрусткіт у деревах неподалік. Списувалося то на ґлюки, то на якісь відлуння. До того, ж це було не з боку дороги, а в гущавині, і людей там ніколи не було видно.( крутити педалі далі )