![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
homo_feriensТруханів - загадкове і часто стрьомне місце. Мабуть, тим і приваблює до себе всіх - неформалів, братків, "любителів здорового способу життя" на велосипедах, любителів посмажится на сонці чи посмажити шашлики. Зарості, наявність "глухих місць", можливість усамітнитися - це інтригує. Були вчора на одній галявинці. Її давно примітили, кілька разів приходили саме туди. Якщо пікнікували - сміття виносили за собою в пакетах. Бо галявина сама по собі дуже чиста і заквітчана. Потім одного разу прийшли - а там до нас хтось бухав: лежать поряд, по-дружньому притуляючись боками, пивні пляшка та банка. Прибрати за собою, мабуть, не могли - очевидно, інваліди якісь. Але загалом там непогано, завжди вільно.
І от, майже щоразу, буваючи там, доводилося чути якийсь дивний хрусткіт у деревах неподалік. Списувалося то на ґлюки, то на якісь відлуння. До того, ж це було не з боку дороги, а в гущавині, і людей там ніколи не було видно. Цього разу теж почало вчуватися. Вирішили: підемо і перевіримо. Зайшли в дерЕва. Точніше кажучи, в молодий березняк. Саме на тій ділянці багато дерев - поламані. Побачили і товстеньку березову гілку. Не поламану, а таки порубану. Стали просуватися далі дуже зарослою стежкою. Раптом почули гавкіт собаки. Цей гавкіт не наближався, тому я зробила висновок, що собака на прив'язі. Подививувалися - хто ж тут може жити? Пішли на гавкіт. Продершись крізь хащі, усе ж побачили за кілька десятків метрів справді прив'язану тваринку - невелику, дворняжку. Проглядалася крізь кущі вона не дуже добре. Власне, нас розділяи зарості і один невеликий спуск-підйом. Та далі вирішили не йти, бо вже просто не знали, як дертися. Я подумала - а що, якщо там живуть якісь бомжі й тримають собаку? Тільки людей там не побачили. І повернулися.
Які у вас версії?
І от, майже щоразу, буваючи там, доводилося чути якийсь дивний хрусткіт у деревах неподалік. Списувалося то на ґлюки, то на якісь відлуння. До того, ж це було не з боку дороги, а в гущавині, і людей там ніколи не було видно. Цього разу теж почало вчуватися. Вирішили: підемо і перевіримо. Зайшли в дерЕва. Точніше кажучи, в молодий березняк. Саме на тій ділянці багато дерев - поламані. Побачили і товстеньку березову гілку. Не поламану, а таки порубану. Стали просуватися далі дуже зарослою стежкою. Раптом почули гавкіт собаки. Цей гавкіт не наближався, тому я зробила висновок, що собака на прив'язі. Подививувалися - хто ж тут може жити? Пішли на гавкіт. Продершись крізь хащі, усе ж побачили за кілька десятків метрів справді прив'язану тваринку - невелику, дворняжку. Проглядалася крізь кущі вона не дуже добре. Власне, нас розділяи зарості і один невеликий спуск-підйом. Та далі вирішили не йти, бо вже просто не знали, як дертися. Я подумала - а що, якщо там живуть якісь бомжі й тримають собаку? Тільки людей там не побачили. І повернулися.
Які у вас версії?
Tags: