Дитя Чорнобиля

Ввечері ходила на стадіон. Вибігати свою дур. "Згадати молодість". Пробігла понад 2 км. Плюс різні загальні вправи. На жаль, без улюбленого спортивного партнера, який майже все минуле літо був поряд на тренуваннях. Ідучи назад, через колишній єврейський цвинтар зі старими деревами, почула крик сови. Пішла на звук. На акаціях побачила цілу родину вухатих.

Після кількох років митарств - перемога. За всім іншим призабула про цю справу. Спочатку це були судові тяганини та боротьба у багатьох різних інстанціях тоді ще депутата міської ради, а також - громадські суботники, збір підписів. Радикалізувалися настрої майже рівно рік тому - 25 травня. Тоді люди вийшли на захист земельної ділянки у парку, яку вже поспіхом встигли огородити парканом.( .... )

Кілька років тому у броварському парку з'явилася скульптура - сірий динозаврик. Як з'ясувалося, створив його місцевий пенсіонер Адам Косякевич на громадських засадах. Перехожі зупинялися біля динозавра, фотографували, діти любили вилазити йому на спину. Були й такі, кому витвір не сподобався. Якось скульптурі відбили голову. Дідусь був вражений. Власними силами відродив своє творіння, залишивши навіть табличку-послання невдячним нащадкам про те, що не для себе ж старався, для інших. Руйнували динозавра ще кілька разів, а "батько" щоразу відроджував цього великомученика. ( Read more... )

Хто не бігає - той довго оклигує! (моє гасло)
Повернулася з вечірнього тренування. Це варто робити. Погана новина: якщо хтось почне займатися зараз, форми цього літа ще не набуде. Хороша новина: є час набути чудової форми за півроку-рік, до наступного літнього сезону, та й вечори стоять теплі, пречудові, з величезним помаранчевим місяцем, що сходить над стадіоном.
На роботі агітую й агітую колег. Хтось давно зі мною, хтось цими днями лише робить перші кроки...За дечиєю порадою :) навіть зробила табличку відвідування тренувань, де ставлю плюсики. Використовую свій авторитет на благо - поки можу.
Важко мені без мого партизана, але такі обставини.
Йдучи алеєю з тренування зустрілася раптом зі старою знайомою - колегою по "творчому цеху", яка гуляла з донькою. Вона розповіла мені про свої сімейні проблеми й радощі та надихнулася моїм прикладом тренувань. Ось як невимушено, гуляючи, зустрічаю людей, агітую...У разі чого стану тренером - ще одне моє покликання.

Частина І. Читати у мінорній тональності.
Нав'язалася одна пісня. Ненавиджу. Вона не погана, але - не мені, не зараз. http://www.youtube.com/watch?v=PIO7ri1rNVU . Переслухала багато-багато іншого, щоб якось перебити її. Зробивши все заплановане на день, ввечері за звичкою пішла на стадіон. Зайшла до парку. Чудове літнє повітря. Як мені мріялося погуляти цим парком, ось такими вечорами - з ним. Обставини складаються інакше, не так, як нам іноді мріється. Налаштовуюся на навантаження. Заходжу на стадіон. Стаю за критими сидіннями. Там маю на огляді майже все, крім входу, а мене побачити - складно. Починаю розминку, м'язи в чудовому тонусі. Дивлюся на рожеве небо, захід сонця. Чути звук потяга із залізниці. У той бік - його вулиця, дім, він...Відчуваю, що за хвилину почну схлипувати.
Частина ІІ. Читати у якій завгодно тональності.( Read more... )

У нас надзвичайні люди. Люблять вимагати від інших, нічим їм не допомагаючи, а коли в інших іде щось не так - швиденько в них розчаровуються, звинувачуючи в різних гріхах. На себе взяти хоч мінімум відповідальності не поспішають ("не хріна собі, мені більше за всіх треба?"). Це я веду передмову ось до якої історії. У Броварах один пенсіонер вирішив зробити подарунок громаді. Витративши свій час, кошти, зусилля, встановив у міському парку скульптуру - такого собі дракончика чи то динозаврика. Сперечатися про художню цінність цього витвору я не буду. Багатьом сподобалося. Але "живим" простояв цей звір недовго. Знайшлися охочі розламати. Автор, видно, знайшов у собі сили відновити й навіть трохи покращити "дракошу". Невдячним нащадкам залишив листа біля свого творіння (!детальніше всю історію можна почитати тут: http://afisha-brovary.net/index.php?option=com_zoo&task=item&item_id=3241&Itemid=110 !). Редакція місцевого порталу вирішила знайшти дідуся-скульптора, адже відоме його ім'я. Я пішла найпростішим шляхом: через телефонну книжку міста. Надіслала їм те, що знайшла. Кажуть, уже розшукали і скоро буде інтерв'ю з ним.

У житомирському гідропарку чого тільки не побачиш. Він нагадує заповідник. Багато цікавих пташок. А ще - стільки білок!..Люблю цих тваринок. Вони якісь особливі. Іноді хочеться перетворитися на білочку...Нафотографувала їх.

Під катом( багато білочок у різних ракурсах )