Дитя Чорнобиля

1. Спочатку - початок. Який із якихось причин далі не пішов. Він хотів влаштувати життя. Влаштовував. Його одруження. Моє віддалення і мовчання. Усе паралельно з початком і розвитком війни. Минулої осені. Він раптом пише. У мені щось ворухнулося. Погоджуюся зустрітися. Дізнаюся, що в нього триває процес розлучення. Що той шлюб був жахливою помилкою. Що про мене думав часто. Але не наважувався говорити, писати. Запитавши про мене, про ці три роки, одержав відповідь, на яку, мабуть, не чекав. Був шокований. Запропонував почати разом. Думав, що мене може злякати відстань, розлуки, чекання. Ні. Думала, що будемо враховувати всі старі помилки. Того пізнього і дуже холодного вечора проводжала на потяг - туди. А потім. Були складнощі, було різне. Було його чергове поранення. І відновлення. Був мій майже рік у режимі чекання, що все виправиться, налагодиться, буде. Його від'їзд. А потім повернення. Яке побачила. На фото. На його сторінці. Разом із жіночкою. Так зовсім недвозначно. Святкували її ювілей. Отак. Навіть не знала, що він у місті. І що тут же забанив мене у месседжері. Мені потім дехто казав, що все це нормально, і ніхто нікому нічого не винен, і не змушений щось казати і щось пояснювати. Я думала і думаю інакше. Якщо вже раптом хочеться крапки, то хай це хоч буде гарна крапка, а не ляп наприкінці. Не всі так вважають. Мені - не збагнути. Ця осінь приносить ляп за ляпом. Часто з'являється відчуття, що люди позривалися з ланцюгів. І нічим це не хочеться виправдовувати.
...Захоплені коментарі під фото. За кілька днів побачила, що з тих фото він познімав позначки себе.
...Навіщо було починати знову - не знаю. Готуюся вже не до режиму очікування - до режиму сомнамбули. Хтозна, на який час.

2. Брат раптом повідомив, що повертається додому. Його попросили. Наприкінці літа, приїжджачи у відпустку, привозив грамоти. Все було ок. Та що там. Навіть ще тиждень тому просив переслати зимові речі. Отже, збирався зимувати. І тут викликали, до ладу нічого не пояснивши. І от, їде додому. Розповість. Маю кілька версій, чому так. Можливо, "завдяки" кому чи чому. Побачу, яка з моїх версій підтвердиться.
Вміє ця осінь дивувати. Буквально щодня.

Урочистості Дня Незалежності вдалося побачити лише у трансляції. Нікуди не ходили.
У брата завершується відпустка. Ще трохи - і на потяг...

Розвеселило сьогодні інтерв'ю Кравчука https://tsn.ua/video/video-novini/pershiy-prezident-ukrayini-vidverto-rozpoviv-pro-seks-zhinok-ta-druzhni-stosunki-z-nastupnikami.html

Моєму брату вдень телефонували з військкомату, а щойно вручили повістку.

Це ж треба. Пише мені брат, який у мене, крім усього, ще й фотограф, щоб долучилася до однієї групи та проголосувала у конкурсі за одне фото. Ну що ж. А там група весільних фотографів чи щось таке. Не минає й півгодини, як вирішую допомогти розкрутитися місцевій групі, де мають об'єднуватися матері, захищаючи свої права, права дітей у дитсадочках і т.д. Долучилася, аби просто запросити своїх заміжніх і "дітних" подруг, а самій тоді "піти". І от проглянула історію своїх діянь...Ось так подивиться хтось збоку...( ... )

Може, й не варто нарікати на місцеву владу, яка до свята не організувала не те, що жодних притомних заходів, а просто - нічого. Нарешті остаточно перестали кривити душею. На вулицях було, як ніколи у свята, порожньо й тихо. А не створиш собі свято - ніхто не постарається.( ... )

Сьогодні писатиму про чоловіків. Бо про 8 Березня та жінок у мене всьо кончілась...

Брат сьогодні поїхав на виставку "Мотобайк-2009". Він фанат мотоциклів. Хотіла б теж, - але робота. Дивитимусь, які фотки він там зробить.
До речі, виставка ніби й завтра ще працюватиме.

Є у мого рідного брата така паскудна звичка - слухати музику на повну гучність.Як врубить рок - аж шибки дзвенять.Я йому вже казала і про небезпеку для слуху, і кричала на нього, і обзивалася, і нормально просила...Ефект - ну-льо-вий.Він врубає музику на компі, а підсилюють звук колонки - отакі великі, ще радянські.Вони стоять на спеціально зроблених полицях. І одна з полиць висить над уже непрацюючим магнітофоном,
на який ми усе кладемо, в т.ч. іноді й мобільні.Там зазвичай лежить наш "домашній" моб., яким кожен з сім"ї може покористуватися.
От нещодавно нікого не було вдома.Мій брат, як завжди, врубив музон, а сам вийшов до сусідньої кімнати.Від звуку колонка зрушила з місця, полетіла вниз, впала на магнітофон, зробивши в ньому чималу вм"ятину, розчавила мобільник (сказали - відремонтувати вже неможливо), але на цьому не припинила свій шлях, а звідти гепнула на підлогу, зробивши вм"ятину і в паркеті (нічого, паркетини дві замінити - і не видно буде...).
Ось таке бува у світі...