homo_feriens: (coffe)
Літа все менше лишається.
Брат приїхав у коротку відпустку за тривалий час. Складається так, що на день Незалежності він знову від'їде.
До його приїзду - як на замовлення - вдруге розцвів кактус. Саме того дня.
Переборюю денну спекотну втому. Ввечері намагаюся хоч трохи приділити вправам. А не відразу падати й засинати.
Багато в чому відчувається застій. Але від себе роблю все належне. Тому, проаналізувавши, зрозуміла, що річ точно не в мені.
Ще зрозуміла, що літа ще трохи. І хочеться ще хоч раз зустріти літній світанок. Може навіть на березі Дніпра. Але то думки. Реальність знову схиляє до монотонності.
Трохи скучаю за тим, хто на злагодженні бригади: не у вирі подій, але й не зі мною. Але - знову ж - так треба.
Балансую між бажанням творчості-яскравості і "тихо, зачаїся, відсутність новин - теж добрі новини, стагнація - перед новим ривком". P.S. А ще дуже-дуже залипла на цю поезію: https://www.youtube.com/watch?v=0nmq5EZQHsk
homo_feriens: (жовте)
Дякую за день
Brovary, suset
homo_feriens: (pic#7956796)
Знайшла своє ж, написане давно:"Люди, говоріть одне з одним. Недомовки отруюють життя"

 photo CAM050871_zpsxi3aluvl.jpg

https://photos.google.com/photo/AF1QipPv2PISJpk-g7vocBIbj6Abd8dRvGZsNu6oui_H
homo_feriens: (жовте)
Чекаю. Кажуть, засідання знову перенесуть (і перенесли ж). Обіймаєш і цілуєш, торкаючись теплою неголеною щокою, цілую у відповідь - так, я досі тебе люблю. Сонце розкачегарюється по-літньому. Мені час на роботу, де вже хоч щось почало зрушуватися, де робитиму нове, від чого поки що злегка викручується мозок. На пагорбі стоїть чи то молода мама, чи старша сестра з маленьким хлопчиком, пускає мильні бульбашки, які різнокольорово розлітаються за вітром. Хочу ні про що не турбуватися, а гуляти, пускати мильні бульбашки з гори проти сонця.

* * *

20/5/13 16:30
homo_feriens: (?)
- Ух ти! Клас! Де це ти так засмагла?!
- На мітингу...
homo_feriens: (жовте)
На диво не потрапила вчора у різні заміси. Тепер читаю вчорашні новини. Через хворобу ходила в [затемнених] окулярах, тому мене майже ніхто не впізнавав. Зате - бачила всіх, кого треба.
У другій половині дня переключилася на нібито не-політику. Підгоріла на сонці. Потрапила під дощ (пізно ввечері). Ідея гуляти цілу нічку вкотре відкладена на "потім". Вихолостилася фізично. Проте почувалася добре і спокійно.
homo_feriens: (жовте)
Передала в книгарню на Пушкінській книжки, що згодом мають поповнити сільську бібліотеку. Багато-багато гуляла. На території військового госпіталя почула дивні звуки. З дерева. Щось між зойком і бУльком води. Нагадало також звук, коли відключають сингалізацію в автомобілі. Подивилася вгору, чекаючи побачити якусь нову невідому пташку. ВорОна. Навчилася перекривляти цей звук, треба ж. Полазила територією Київської фортеці. Нетоптаний сніг повільно розтає. Сонце - сліпить.
homo_feriens: (hryb)
Кличку все ж іще працювати і працювати над українською вимовою. Спортсмен він беззаперечний, а політик - ні. Хоч, як видно з реакції людей, вони багато можуть вибачити, якщо бачать, що людина говорить щиро і чогось прагне. Інша річ - як вони визначають цю щирість.
Стан у мене літально-піднесений, але під вечір трохи навантажилася однією розмовою.
Згоріла на сонці. Знатиму, як швендяти у відкритих сарафанчиках. (Чай, нє 15 лєт). А мені ще сьогодні на ділову зустріч.
homo_feriens: (?)
ніколи не буває однаковий

+колір )
homo_feriens: (жовте)
СОНЦЕ Б'Є В ОЧІ, НЕ ЗАЛИШАЮЧИ СИНЦІВ
Tags:
homo_feriens: (жовте)
Не подивилася на сонячне затемнення. Просто було нецікаво дивитися.А люди ходили з темними скельцями... Колись, у підлітковому віці, я була активісткою зі споглядання отаких природних явищ. А тепер...З кожним днем зростає якийсь пофігізм. Не хочеться того, цього...нічого...без тих речей, без яких ще можна жити - живу. Не облом робити тільки те, без чого - відчуваєш - реально задихнешся, помреш на місці ти - або хтось інший. Коли думаєш про інших, відповідальність зростає у багато разів, відразу себе примушуєш, дієш...А для себе - можна й обійтися...Можна просто щось закинути.Бо сил на це немає.
Списала б свій стан на сьогоднішню божевільну крепатуру.Але це ж не сьогодні почалося.І СЬОГОДНІ з цим треба щось робити.І БУДУ. Відірвуся від комп'ютера -і піду, піду, піду...Гуляти. Буває, що спочатку просто йдеш. Без мети. А по ходу вона з'являється. Проте у мене вже зараз є. Знаю, що мені треба. А сонячні затемнення...Вони ще будуть.Тільки краще, щоб сонцю, сонечку ніщо не заважало яскраво світити.

Profile

homo_feriens: (Default)
homo_feriens

October 2017

S M T W T F S
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    

Syndicate

RSS Atom
Page generated 20/10/17 12:24

Expand Cut Tags

No cut tags