homo_feriens: (coffe)
Знову приходив Микола. Попри свої рани, готується їхати вдруге. Разом склали список потреб. Я на повному серйозі записала крім іншого танк і установки РПГ. Говорили й про місцеву владу, яка швидко перефарбувалася і тепер буде задобрювати "атошників". В усякому разі, я почула від Колі те, що мені дуже хотілося знати: від бійців (принаймні від нього) індульгенції немає, попередні "заслуги" не забуті. Запам'ятала це. Сподіваюся, так буде.
homo_feriens: (жовте)
Будильник. Темно-сірий ранок, ледь розвиднюється. ... )
homo_feriens: (жовте)
Ближче до ранку снився він. Приїхав у гості. Я все турбувалася подумки, що в під'їзді, мабуть, знову насвинячили, хоч недавно прибрали. Будильник вирвав зі сну, і я знала, що вже не повернуся в нього, навіть якщо знову ненадовго засну.
На сьогодні склала план: якщо веселуха під Межигір`ям затягнеться і стане аж занадто веселою, під вечір спакуюся і поїду туди - познайомлюся з тими, кого ще не знаю, заразом галявину розкладу, - хороше було б святкування. Одначе там уже все скінчилося, навіть затриманих відпустили.
homo_feriens: (coffe)
Буває, перебираєш старі книжки, гортаєш сторінки. А звідти випадає...... )
homo_feriens: (?)
Іду сьогодні зранку повз приватні будиники. В одному дворі - яблуня з величезними соковитими яблуками. Думаю:"А якщо зайти,попросити у господарів, щоб продали?". Поряд іде чувак з велосипедом.Порівнюючись зі мною, питає:"А Вам молоко не треба?"
homo_feriens: (жовте)
Зранку до квартири залетіла синиця. Через таку маленьку щілинку у вікні - аж не повірилося. Кішка відразу її спіймала. Коли на секунду послабила хватку, пташка випурхунула, пролетіла кімнатою, а потім вилетіла у відчинені для неї балконні двері. Кішка явно образилася.

kvytky 2

8/8/12 10:18
homo_feriens: (coffe)
Зайшла зранку на сайт квитків. До мене дослухалися. Тепер там позначені (як такі, що тимчасово не працюють) каси, які я вказала. http://vzahalinijak.livejournal.com/424847.html
homo_feriens: (j)
Прокидання 1 січня запам'яталося чималою крепатурою у біцепсах.Мої батьки на свято прихворіли, тож повністю взяла на себе похід до магазинів та приготування страв.Нічого так посиділи у тісному колі.Зараз сиджу у домашньому халатику, вже попила кави, слухаю радіо "Культура" он-лайн, люди телефонують в ефір, вітають країну з Новим роком,далі буде один прямий ефір. Пізніше треба зайти у гості до однієї людині, занести подарунОК.Як почне сутеніти - піду на запуск небесних ліхтариків.
homo_feriens: (?)
Ранок. Метро. Ескалатор. Їду вгору .Поряд, на іншому ескалаторі вниз їдуть два астенічні мальчіки у майже однакових сірих ділових костюмах. Обом років по 25, не більше. Майже порівнялася з ними. Вони розмовляли досить голосно, тож хочеш-не-хочеш - вслухалася. Один іншому захоплено розповідав. "Мечта каждого настоящего юриста...". Цікаво-цікаво дізнатися таку таємницю. Ще більше напружила слух. Але тут чувак зробив паузу, потім додавши: "..эээ..". Та давай, швидше, зараз же проїдете, думаю. "..Это...Эээ...". Це "ЭЭЭэээ..." підхопила луна і понесла вниз. Про мрію справжнього юриста я так і не дізналася.
homo_feriens: (coffe)
Є люди, ніби виліплені ювелірно. Талановиті, за що б не взялися; завжди знаходять швидке і правильне рішення; свою роботу роблять із такою легкістю, наче це їхнє захоплення у вихідний день; мають не зовсім і відразу зрозумілу, але дуже оригінальну ауру. Настільки вони НІЧИМ не обділені. Задоволення просто перебувати поряд, дивитися, як така людина говорить, рухається. Комусь для естетичних відчуттів треба сходити у музей, на концерт, виїхати на природу. А тут - ходячий музей однієї людини, сам по собі.
APD. Та ні. Всі люди,звісно, неідеальні.Один необережний рух - і враження, мов кришталева чарка, розбите.
homo_feriens: (жовте)
Суто випадково зранку помітила дятла. Знімати було трохи складно через відстань і гілки, які заважали. Плюс - у тому, що сидів на одному місці.
homo_feriens: (герой-рятівник)
На зупинці метро відчинилися двері. Люди зайшли. Одна дівчина поспішала, тримаючи трохи попереду себе малесеньку чорну сумочку.Двері зачинилися просто перед нею, затиснувши сумочку, третина якої опинилася у вагоні. Хазяйка сумочки намагалася вирвати її з "щелеп" дверей, але ті надто міцно тримали. Я, стоячи біля дверей, намагалася якось допомогти, виштовхуючи зсередини, а та тягнула ззовні. Поїзд уже почав потроху від'їжджати. Я спробувала розсунути двері. Не вдалося. Потяг уже набрав добру швидкість, майже проминув платформу і мав в'їхати у тунель. Ще кілька людей кинулися розсувати двері, які так само не піддавалися. Зрештою, зрушилися на якийсь міліметр. І маленька чорна сумочка впала. Між рейками і платформомю.
homo_feriens: (жовте)
Зранку в метро побачила Богдана Логвиненка. Він саме спускався ескалатором на "Золотих воротах", а я їхала вгору. В руці тримав, здається, якусь чашку. За специфічним одягом його неможливо не помітити.
_____
Сьогодні вирішила спостерігати - що найбільше читають у метро. Чомусь у більшості була "Комсомольская правда". А тому, що її безкоштовно роздавали на вулиці.

+ Р.S. Дуже сподобалося. За моїми спостереженнями, це далеко не перша помилка, якої припускаються, як правило, іноземні ЗМІ. Помилка за Фрейдом чи що...
Звідси: http://community.livejournal.com/journalism_ua/683877.html
homo_feriens: (жовте)
Станція метро "Лісова". Старий вихід. Ескалатори. На одному з них - поручень не звично чорний, а барвистий: на білому фоні - травинки, соняшники, поміж усього цього - червоні сонечка-божі корівки.
homo_feriens: (?)
Теплий сонячний ранок. Іду на роботу. Думаю про життя і про смерть. У голові крутяться уривки віршів, куплети пісень, цитати філософів. На душі шкребуться не кішки, а якісь мутанти. До офісу залишається не більше ста метрів.
Раптом до мене підрулює біла "Шкода". Зупиняється.
З віконечка висовується водій.
- Девушка, может, Вас куда-то подвезти?
Геніально. "Куда-то" мені 100% не треба.
Ще й перепитує: - Точно?
Просто хитаю головою та відвертаюся, йдучи далі.
Він газує і зникає у провулку.
Як же все це задовбало.

* * *

24/7/09 10:15
homo_feriens: (hryb)
У кожному періоді життя людини чи загалом історії є певні, так би мовити, гасла, кричалки, заморочки, приказки - чи як це краще назвати. Вони зустрічаються майже на кожному кроці. Невдовзі від них можна оскаженіти. Але буде нова епоха, нова мода, нові "повторялки"... І якщо такого уникнути складно, то уникаєш хоча б певного типу людей.

Є ті, хто вміє створити власний бронєбойний світ і, живучи в ньому, ще й пропагувати його іншим - як єдино правильний. Такий тип людей ніколи не зрозуміє, що комусь може бути діло до чиїхось проблем, труднощів, горя...Вони лише з подивом знизують плечима. Хвилюватимуться за те, що в них зламався наманікюрений нігтик...ой. Щось зробити можуть тільки для себе чи для вузького кола найрідніших людей, загалом це людей 5. А от як можна співпереживати чужій людині - не доходить. Тому думають, що інші брешуть чи щось вигадуть, коли про таке говорять. Бо самі на це не здатні. Аби якось себе виправдати, починають доводити, що насправді - всі такі. Що придурюються, коли сприймають чиєсь горе, як власне. Ці люди постійно говорять та пишуть, як себе люблять і як забивають на все, що "не моє".
Ось таких - майже однакових по суті - постів безліч і в жж...Причому пишуться іноді так, ніби це дуже-дуже оригінально, що це першовідкриття!.. І головне, що й інші починають підтакувати - правильно, так потрібно, себе треба любити, молодець, посилай все подалі, живи в задоволення, нащо тобі про щось задумуватися...Вуха в*януть. Крім того, в такого типажу є чітке розмежування - "рідні, свої" та "потрібні" люди. Намагаються вдавати дружність у спілкуванні. Але якось несвідомо самі себе видають специфічними словами, обмовками. Від них можна часто почути вислів "потрібні" люди - тобто для якоїсь справи, для просування вгору, - себе або когось зі своїх рідних, будь-якої вигоди. Рідні - і ті, кого просто можна юзати. Ще часто проговорюються так: кажуть про інших людей, як про предмети, як про щось неживе. Якщо простежити їхнє мовлення - стає дуже помітно.
Якщо вдуматися - якось страхітливо.

Та в мене перед очима є ще й інший приклад. Людина допомагає, не думаючи, а ЩО їй за це буде. І, як не дивно!!! - зовсім чужим: не кумам, не братам, не сватам... Просто побачила кричущу несправедливість. Просто сама запропонувала допомогу. В межах своїх можливостей. Головне, що навіть не за гроші, не за якісь посади, не за матеріальні блага. Ну не подарують їй велику квартиру-хороми. Яка була б явно не зайвою...Та й особисті проблеми не вирішаться. Не прославиться. Ім*я ніде не фігуруватиме великими літерами. Але. Людина з власної волі віддає власний вільний час, коли можна було б просто полежати на дивані з пляшкою пива, віддає сили, якісь кошти...Бо просто замуляла нечесність. З погляду певної категорії громадян - дивина...Та коли бачу це - стає реально якось тепліше. І теж хочеться бути кращою. І теж трохи дивуєшся...але розумієш, що негатив завжди помітніший, - та це не означає, що альтернативи йому ніде немає.
*Може, не ідеально висловила те, що хотіла. Проте виговорилася. Всім - тепла.
homo_feriens: (радіація-знак)
= писати чи не писати? писати =

Вагон ранкового метро монотонно похитував пасажирів. За кілька метрів у вагоні, тримаючись за поручень, стояла дівчина. Сірий верхній одяг з великими чорними ґудзиками додавав чогось благородного. Дбайливо укладене, та явно не свого кольору, волосся. Бездоганний макіяж. Рукавички (перчатки - краще?..) - тонкі, чорні, елегантні, по лікоть. Дивитися хотілося знову й знову. Відчуття, що це не дешева краса. Тут пішла на весь образ явно не одна тисяча гривень...Хотілося їхати і їхати разом. Поглядом пробігаюся вагоном. Ні на кому зупинитися. Більше красивих у людей у цьому вагоні немає.
Зупинка. Виходимо разом. У натовпі можу роздивитися зблизька. На вигляд їй не більше 20 років. Невисока. Як усе-таки елегантно. Виходить, що на ескалаторі їдемо поруч. Вона, мабуть, студентка. У Драгоманова чи у Шевченка. Ні, нею не можна не милуватися.
Повертає. Напевне, до Драгоманова... З неба летить дощ із мокрим снігом. Високі чорні чобітки. Відкриває чорну парасольку. Мушу обганяти. Бо поспішаю. А вона йде непоспіхом.

Profile

homo_feriens: (Default)
homo_feriens

October 2017

S M T W T F S
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    

Syndicate

RSS Atom
Page generated 23/10/17 06:09

Expand Cut Tags

No cut tags