Дитя Чорнобиля

Учора після роботи встигла забігти на презентацію другого видання "Кляси" Павла Вольвача. Загалом було трохи занудства, від тих, хто виступав на заході крім автора. Що сподобалося - цю книжку вже видали в Азербайджані. Зараз йдеться про переклад для турків, про видання у Туреччині накладом близько 3 тисяч. Під питанням видання "Кляси" у Франції, хоча це дуже малоймовірно.
Автора давно не бачила. Він змінився. На краще, як здалося.Пам*ятаю бачила його, коли він ще працював на радіо "Свобода" - тоді часто заходила до офісу... Купила книжку, звісно.Взяла автограф. Передала привіт від ... . Павло Вольвач зрадів, здивувався: "А чому ж він сам не прийшов?" - "Та прихворів трошки...".
Потім я побачила знайомих, трохи поспілкувалися. Але посидіти з ними нікуди не пішла, бо відчула, що стомилася.

Молодше покоління з бодуна
Покальчука читає й Жадана
Ігор Римарук

(Коротше, кому цікаво про Жадана - читайте)


Учора о 18.00 (хоча насправді трохи пізніше) почалася презентація нової книжки Сергія Жадана "Ефіопія". У книгарні "Є", що у Києві на Лисенка. Тим, хто хоч трохи спізнився, не дуже пощастило, бо довелося навіть не стояти, а якось балансувати у натовпі. Прийшла тьма народу - переважно молодь з претензією на неформальність :) Розмістилися буквально на головах одне в одного. Книгарня майже тріщала по швах, і з цим треба щось робити, розширюватися - не знаю, як, - бо це не діло.

На презентації багато говрили ще й про Олеся Ульяненка та його "порнографічний" роман, жаліли його. Зрештою, пустили шапку по колу - зібрати по-хто-скільки-може на юридичний захист письменника. Щоправда, я ту шапку так і не побачила. До мене у юрбі вона просто не дісталася.

Потім Жадан читав свої дуже старі та зовсім нові вірші. Прозу - не схотів. Після кожної поезії робив невелику паузу для оплесків - і знову читав. Час від часу були й перерви для запитань від присутніх. І тут - ще одна незручність. Мікрофон був усього один - в руці винуватця цього заходу. То ж запитання "від народу" часто було не дуже добре чути. Особливо якщо перегуватися через голови з різних кутків приміщення. Деякі дівчата намагалися ще зобразити подобу флірту з письменником у такій обстановці. Кумедно виглядало, справді. Ставало усе тісніше та спекотніше. Вірші-запитання-вірші-запитання.

І от Сергій Жадан обводить поглядом аудиторію - чи є ще запитання. Вихоплююся. Чим же закінчилася та історія з Романом Кухаруком, з позовом до Прокуратури. Пан Жадан відповів, що у прокуратурі "зам'яли цю справу", але додав, що матеріали усе ж зникли з сайту, тому в нього "тепер спокійна совість". (Перевірила - матеріалів уже справді немає).
Дехто з аудиторії незрозуміло закліпавши, почав допитуватися, про що саме йдеться. Тут Жадан роз'яснив - на такому-то сайті були опубліковані образливі матерали про нього та його друзів, він подав позов...і т.д.
Це запитання мало би бути останнім. Однак письменник не захотів "закінчувати на такій ноті" та попросив запитувати ще. Запитань було ще з 5. Після чого презентація завершилася. І люд, гудучи між собою, потроху почав розходитися.