homo_feriens: (жовте)
Учора після роботи встигла забігти на презентацію другого видання "Кляси" Павла Вольвача. Загалом було трохи занудства, від тих, хто виступав на заході крім автора. Що сподобалося - цю книжку вже видали в Азербайджані. Зараз йдеться про переклад для турків, про видання у Туреччині накладом близько 3 тисяч. Під питанням видання "Кляси" у Франції, хоча це дуже малоймовірно.
Автора давно не бачила. Він змінився. На краще, як здалося.Пам*ятаю бачила його, коли він ще працював на радіо "Свобода" - тоді часто заходила до офісу... Купила книжку, звісно.Взяла автограф. Передала привіт від ... . Павло Вольвач зрадів, здивувався: "А чому ж він сам не прийшов?" - "Та прихворів трошки...".
Потім я побачила знайомих, трохи поспілкувалися. Але посидіти з ними нікуди не пішла, бо відчула, що стомилася.
homo_feriens: (j)
Комусь воно, як Рай, оці лиснючі бруки
Столиці здобної і неба млосний шмат.
Він мовчки сніг гребе. У нього мерзнуть руки.
Гребе - і все. Проходьте, вашу мать.

Оранжевий жилет йому, як перепустка
Й тіткам, що з ним - до київських небес.
(А десь було село й квітчаста хустка
в'язалась там, як тут - навперехрест).

Чигрик, чиргик...І знову сніг почався.
На сірих них, на їхні сірі дні.
А мимо проліта пихате щастя,
І вслід за щастям - гази вихлопні.

А сніг іде. Ще будуть зими й зими.
Смеркається. Спасибі, вітер стих.
Вони гребуть. Кабміни й держкомземи,
І Пан-Господь десь думають об них...

Павло Вольвач