Ланцюжок

Сиділа-думала, що як же воно, коли якась х-ня волочитиметься за тобою все життя. Живе людина, але з "обтяженням". Воно хронічне, воно вимагає багато сил, часу, грошей. Якщо на це заб'єш - буде гірше. І немає виходу. Треба з цим рахуватися. Але скільки ж засобів на це йде. Час, який віддаєш цьому, можна було б використати на щось інше. Шалений потік часу. Та інакше не можна.
Далі послухала розповідь про те, як дурять відвідувачок дорогих салонів краси. Власне, самі винні. Бо навіть не цікавляться у майстрів, які вони процедури проводять і навіщо.
А того ж дня, вже ввечері, випадково натрапила в неті на новину. Ніби правда. Збір коштів на допомогу одній співачці. Власне, я ніколи особливо нічого про неї й не знала. Чула кілька її попсових пісень, бачила її багато років тому на якомусь концерті з якоїсь там нагоди. Вона для мене нічим не виділялася з натовпу інших виконавиць. І от її вразила дуже неприємна, рідкісна хвороба, яка спотворила зовнішність, яка не лікується в принципі, організм лише можна підтримувати певними спеціальними засобами. Ось ще один доказ, що ніхто ні від чого не застрахований. Але який же ланцюжок інформації одного дня...

(no subject)

Донька Костя Єрофеєва - американка; виконує як свої пісні, так і батькові. Стиль зовсім різний. Та і пісні її - англійською. Я була присутня на вечорі його пам'яті (хоч не можу себе назвати суперприхильницею, просто більше з цікавості). Найбільше вразив саме виступ Стейсі (і заразив деякими піснями). Вона розповідала, що чи не на наступний день після батькової смерті мала складати іспит із філософії. Той іспит, звісно, не найкраще минув. Але, думаю, це ще один доказ того, що іспити як такі - минущі, а музика, яка створюється, - надовго...( ... )