За ранковою кавою

[homo_feriens]

Без романтики жити неможливо. Завжди знала, що не матиму справу з абиким. Хоч в особистих стосунках, хоч на роботі. Якщо вважаю когось героєм, - це теж недарма. Бо з часом з'являється підтвердження, що він ще й не простий, а романтичний герой.
Це я до чого. Кажуть, буває білий, буває чорний піар. Хтось не розрізняє за кольорами. Однак недавно я виявила ноу-хау, особливий різновид - романтичний. З'ясувалося, що для того, щоб дискредитувати свого опонента у політиці, громадській діяльності і т. ін., потрібно...Написати роман, де він - головний герой. (Ну, тобто людина, з прізвищем, дуже схожим на його прізвище).Кожну окрему главу цього роману друкувати щотижня не десь, а в комунальній газеті. Публікації супроводжувати "душещіпательними" ілюстраціями. Звісно, як з'ясовується за ходом сюжету, не все так просто...Але переказувати не буду. Чтиво захоплююче. Так можна і справді романтичного суперідола зліпити з будь-кого. Вчіться, піарники.
А я вдячна герою за чудовий, сонячний, гуморний ранок за кавою і газетою.