homo_feriens | Під сонцем

Чекаю. Кажуть, засідання знову перенесуть (і перенесли ж). Обіймаєш і цілуєш, торкаючись теплою неголеною щокою, цілую у відповідь - так, я досі тебе люблю. Сонце розкачегарюється по-літньому. Мені час на роботу, де вже хоч щось почало зрушуватися, де робитиму нове, від чого поки що злегка викручується мозок. На пагорбі стоїть чи то молода мама, чи старша сестра з маленьким хлопчиком, пускає мильні бульбашки, які різнокольорово розлітаються за вітром. Хочу ні про що не турбуватися, а гуляти, пускати мильні бульбашки з гори проти сонця.