homo_feriens | Пташки думок

Будильник. Темно-сірий ранок, ледь розвиднюється.
Дивлюся на час. Я прокинулася, а в нього саме скінчилася нічна зміна. Коли ж робота ввечері закінчиться в мене, він ітиме знову - на свою. Думається про нього. Особливо з ранннього ранку. Нічим не відлякаєш тих думок: як приручені пташки, яких відженеш, а вони неохоче відпурхнуть недалеко й відразу повертаються. І ти вже просто сидиш, не рухаючись, спостерігаєш, а пташки сідають поруч, потім на руки, на плечі...