homo_feriens (![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
homo_feriens) wrote2014-05-27 05:23 pm
homo_feriens) wrote2014-05-27 05:23 pm
Про барикади, профспілки та піар
Тепер послухайте мої дуже конструктивні думки та зауваження.
1. Прийшов новообраний Кличко "геройствувати" на Хрещатик. Інтернет-люде настрочили дивних захоплених коментарів: мовляв, молодець, супер, не побоявся, отак до людей вийшов поговорити, без охорони. Власне, чого прийшов. Переконувати тих, хто ще є на Майдані, згорути всі намети й розібрати барикади. Бо все, протест у такому варіанті себе вже вичерпав.
Тут друга хвиля хом'ячків. Сидячи у затишних квартирах на м'яких кріслах або диванах перед компом чи ноутом, однією рукою запихаючи собі за щоку якнайбільший шматок бутерброда, а іншою притримуючи кухоль пива, смачно відсьорбуючи та кожні 2 хвилини зморено відригуючи, сяк-так обтерши пальці від крихт і жиру, вони починають ляпати по клавіатурі й створювати черговий високорозумний - а головне оригінальний! - комент під публікацією. Сенс цих - як під копірку зроблених коментів - такий: протести закінчилися, на Майдані робити немає чого, все вичистити, все - і всіх!!! - прибрати, а то заважають тут, не працюють, вигляд псують, і взагалі - всі ті люди, які залишилися - до осінньо-зимових протестів уже жодного стосунку не мають, я великий експерт, я точно знаю, я спілкувався особисто з кожним, робив перепис. Натомість потрібно: нюхати квіточки, радіти мирному життю, купувати цукрову вату і гламурні шмотки. А, війна якась є?..Ну, якщо комусь дуже вже хочеться повоювати - хай їдуть туди-то й туди.
З цього випливають у мене запитання. Спочатку - до коментаторів:
- А ви вже побували там-то й там - і, сподіваюся, звідти пишете? Чи вже були кілька місяців - і вдало повернулися? І всі-всі ваші родичі там побували?
- А важкопоранених там-то й там - саме ви потім будете до кінця життя утримувати, в санаторії возити, пільги для них пробивати?..Чи також потім скажете, що вони вам своїм скаліченим виглядом солодку картинку життя псують?
До Кличка:
- Багато Ви цікавилися життям постраджалих майданівців? А як Ви їм можете відзвітувати про виконання їхніх вимог: що зробили і що зробите? А для них персонально? Ось історія (і це не поодинокий випадок). Одному чоловіку сказали, щоб не повертався до свого міста, бо там його вже чекають, щоб вбити. Він жив у Києві, шлях додому був закритий, а тоді зібрався - поїхав "туди", куди посилають. Обирав, можна сказати, між двома смертями: чи вдома, чи там. От як Ви громадян захищаєте, підтримуєте?..
2. Про київський Будинок профспілок. З величезним подивом почула, що його збираються відбудовувати. За два роки, кажуть. Знову там працювати, як і раніше. Запах пожежі та смерті - нічого, вивітриться. Вбивча, жахлива енергетика - то нічого, ми ж матеріалісти, не віримо у забобони. Цікаво, що знайдуться ж люди, які погодяться у такому, хай і вібудованому, приміщенні після всього - працювати. Для мене це якось поза межею. Або - хай би там працювали ті самі, хто так гаряче підтримує відбудову. (Я ту пожежу бачила. Мені тепер навіть у той бік дивитися не дуже хочеться, не те що заходити потім).
Зрозуміло, що мої коментарі й зауваження навряд чи хто сприйме. Вони ж незручні, вигляд псують, їх об'їздним шляхом треба оминати, за кілька кілометрів.
1. Прийшов новообраний Кличко "геройствувати" на Хрещатик. Інтернет-люде настрочили дивних захоплених коментарів: мовляв, молодець, супер, не побоявся, отак до людей вийшов поговорити, без охорони. Власне, чого прийшов. Переконувати тих, хто ще є на Майдані, згорути всі намети й розібрати барикади. Бо все, протест у такому варіанті себе вже вичерпав.
Тут друга хвиля хом'ячків. Сидячи у затишних квартирах на м'яких кріслах або диванах перед компом чи ноутом, однією рукою запихаючи собі за щоку якнайбільший шматок бутерброда, а іншою притримуючи кухоль пива, смачно відсьорбуючи та кожні 2 хвилини зморено відригуючи, сяк-так обтерши пальці від крихт і жиру, вони починають ляпати по клавіатурі й створювати черговий високорозумний - а головне оригінальний! - комент під публікацією. Сенс цих - як під копірку зроблених коментів - такий: протести закінчилися, на Майдані робити немає чого, все вичистити, все - і всіх!!! - прибрати, а то заважають тут, не працюють, вигляд псують, і взагалі - всі ті люди, які залишилися - до осінньо-зимових протестів уже жодного стосунку не мають, я великий експерт, я точно знаю, я спілкувався особисто з кожним, робив перепис. Натомість потрібно: нюхати квіточки, радіти мирному життю, купувати цукрову вату і гламурні шмотки. А, війна якась є?..Ну, якщо комусь дуже вже хочеться повоювати - хай їдуть туди-то й туди.
З цього випливають у мене запитання. Спочатку - до коментаторів:
- А ви вже побували там-то й там - і, сподіваюся, звідти пишете? Чи вже були кілька місяців - і вдало повернулися? І всі-всі ваші родичі там побували?
- А важкопоранених там-то й там - саме ви потім будете до кінця життя утримувати, в санаторії возити, пільги для них пробивати?..Чи також потім скажете, що вони вам своїм скаліченим виглядом солодку картинку життя псують?
До Кличка:
- Багато Ви цікавилися життям постраджалих майданівців? А як Ви їм можете відзвітувати про виконання їхніх вимог: що зробили і що зробите? А для них персонально? Ось історія (і це не поодинокий випадок). Одному чоловіку сказали, щоб не повертався до свого міста, бо там його вже чекають, щоб вбити. Він жив у Києві, шлях додому був закритий, а тоді зібрався - поїхав "туди", куди посилають. Обирав, можна сказати, між двома смертями: чи вдома, чи там. От як Ви громадян захищаєте, підтримуєте?..
2. Про київський Будинок профспілок. З величезним подивом почула, що його збираються відбудовувати. За два роки, кажуть. Знову там працювати, як і раніше. Запах пожежі та смерті - нічого, вивітриться. Вбивча, жахлива енергетика - то нічого, ми ж матеріалісти, не віримо у забобони. Цікаво, що знайдуться ж люди, які погодяться у такому, хай і вібудованому, приміщенні після всього - працювати. Для мене це якось поза межею. Або - хай би там працювали ті самі, хто так гаряче підтримує відбудову. (Я ту пожежу бачила. Мені тепер навіть у той бік дивитися не дуже хочеться, не те що заходити потім).
Зрозуміло, що мої коментарі й зауваження навряд чи хто сприйме. Вони ж незручні, вигляд псують, їх об'їздним шляхом треба оминати, за кілька кілометрів.