homo_feriens (![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
homo_feriens) wrote2014-05-17 02:47 pm
homo_feriens) wrote2014-05-17 02:47 pm
Навала конвалій
П'ятничний вечір (втікши раніше з тренінгу для членів двк), провела в центрі Києва.
Зустрілася зі знайомим http://vzahalinijak.livejournal.com/553059.html. Він майже місяць був удома, тепер знову в Києві. Побула у творчій атмосфері. На "вільному мікрофоні" якась жінка під гітару виконувала дуже гарні пісні. Імені її не запитала. Побачила й інші цікавинки. Всі, кому не ліньки, розпіарили редиску й часник, які, мовляв, виростили на клумбах. Про рідкісні рослини не чула ні від кого. Біля одного з наметів побачила чимало висаджених конвалій, а також симпатичних молоденьких кленів. До кленів я теж небайдужа, бо це за якимось гороскопом - мої дерева. Розведення ж червонокнижних рослин - це просто супер. На моє захопплення один чоловік відповів: "Тому вони й ростуть на Майдані - що з Червоної Книги".
(Заради справедливості додам, що цього року, як ніколи, конвалії стали популярні у місті. У нашому дворі (внутрішньому) у полісаднику їх росло чимало, вони самі по собі розмножувалися. Цієї весни один із сусідів (через під'їзд) вирішив влаштувати клумбу, - але з іншого, вуличного боку. Щось там висаджував, постійно поливав із відер. Приніс камінь, зробив щось на кшталт ландшафтного дизайну, огородив саморобним тином. Пізніше я побачила, що там квітнуть - конвалії!)
Погуляли вечірніми вулицями. Сходили в чергову аптеку - побратим загадав моєму супутнику купити настоянки глоду, але аптекарка відповіла, що всю вже випили. Посміялися.
Він поки що не знає, як довго затримається в Києві. Ще не вирішив, чи 25-го - на вибори - поїде додому, чи залишиться тут. Розповіла, що для мене це точно буде безсонна ніч - я в двк. Він відповів, що його мати - теж.
Воювати на Сході чи в Криму йому не хотілося б. Війни не боїться, але не розуміє, з ким і за що. Якщо більшість населення здалася, то навіщо - замість них...До того ж, у Нацгвардії воюють разом із міліцією.
Щодо реакції його односельців. Відчув на собі дволикість. У вічі, може, й скажуть, що молодець. Позаочі: придурки, навіщо це зробили, міліцію розвалили, СБУ розвалили... Цікаво. Завжди тішили ті, хто відсидівся під кущем, а потім з-під того куща ще й про щось гавкає.
Хай там як, чекаємо виборів.
Затрималася допізна. Поїхала ще не останнім метро (дивлячись із вікна вагона на величезний повний місяць), одначе маршруток уже не було. Люди зупиняли таксі чи звичайні машини. Деякі таксисти нахабніли, накручуючи ціни, - люди матюкалися. Тут зупинилася якась звичайна машина, яка їхала в Бровари. Там були батько з сином, з "Лісової" забирали, як я зрозуміла, ще одного сина. Сіла до них. На передньому склі - прапорці України та Євросоюзу. Подумала, що ці, мабуть, і грошей не візьмуть, і ще подумалося, що ці люди, мабуть, часто допомогали людям у біді. Поки їхали, вони все говорили про ситуацію в Криму та на Сході. Про якусь знайому з Севастополя, яка тепер переїжджає до Києва, про знайомого СБУ-шника з Луганська... На зупинці я для годиться запитала, скільки з мене, мені відповіли "ніскільки", я побажала щасливої дороги - і пішла додому.
АПД.
Зустрілася зі знайомим http://vzahalinijak.livejournal.com/553059.html. Він майже місяць був удома, тепер знову в Києві. Побула у творчій атмосфері. На "вільному мікрофоні" якась жінка під гітару виконувала дуже гарні пісні. Імені її не запитала. Побачила й інші цікавинки. Всі, кому не ліньки, розпіарили редиску й часник, які, мовляв, виростили на клумбах. Про рідкісні рослини не чула ні від кого. Біля одного з наметів побачила чимало висаджених конвалій, а також симпатичних молоденьких кленів. До кленів я теж небайдужа, бо це за якимось гороскопом - мої дерева. Розведення ж червонокнижних рослин - це просто супер. На моє захопплення один чоловік відповів: "Тому вони й ростуть на Майдані - що з Червоної Книги".
(Заради справедливості додам, що цього року, як ніколи, конвалії стали популярні у місті. У нашому дворі (внутрішньому) у полісаднику їх росло чимало, вони самі по собі розмножувалися. Цієї весни один із сусідів (через під'їзд) вирішив влаштувати клумбу, - але з іншого, вуличного боку. Щось там висаджував, постійно поливав із відер. Приніс камінь, зробив щось на кшталт ландшафтного дизайну, огородив саморобним тином. Пізніше я побачила, що там квітнуть - конвалії!)
Погуляли вечірніми вулицями. Сходили в чергову аптеку - побратим загадав моєму супутнику купити настоянки глоду, але аптекарка відповіла, що всю вже випили. Посміялися.
Він поки що не знає, як довго затримається в Києві. Ще не вирішив, чи 25-го - на вибори - поїде додому, чи залишиться тут. Розповіла, що для мене це точно буде безсонна ніч - я в двк. Він відповів, що його мати - теж.
Воювати на Сході чи в Криму йому не хотілося б. Війни не боїться, але не розуміє, з ким і за що. Якщо більшість населення здалася, то навіщо - замість них...До того ж, у Нацгвардії воюють разом із міліцією.
Щодо реакції його односельців. Відчув на собі дволикість. У вічі, може, й скажуть, що молодець. Позаочі: придурки, навіщо це зробили, міліцію розвалили, СБУ розвалили... Цікаво. Завжди тішили ті, хто відсидівся під кущем, а потім з-під того куща ще й про щось гавкає.
Хай там як, чекаємо виборів.
Затрималася допізна. Поїхала ще не останнім метро (дивлячись із вікна вагона на величезний повний місяць), одначе маршруток уже не було. Люди зупиняли таксі чи звичайні машини. Деякі таксисти нахабніли, накручуючи ціни, - люди матюкалися. Тут зупинилася якась звичайна машина, яка їхала в Бровари. Там були батько з сином, з "Лісової" забирали, як я зрозуміла, ще одного сина. Сіла до них. На передньому склі - прапорці України та Євросоюзу. Подумала, що ці, мабуть, і грошей не візьмуть, і ще подумалося, що ці люди, мабуть, часто допомогали людям у біді. Поки їхали, вони все говорили про ситуацію в Криму та на Сході. Про якусь знайому з Севастополя, яка тепер переїжджає до Києва, про знайомого СБУ-шника з Луганська... На зупинці я для годиться запитала, скільки з мене, мені відповіли "ніскільки", я побажала щасливої дороги - і пішла додому.
АПД.