Лінії життя

[homo_feriens]

Одні періоди ми проживаємо легко і якось непомітно навіть для себе. Інші - доводиться просто тягнути. Певний час мені доводилося щодня шукати для себе мотивацію, щоб просто жити. Шукати і знаходити. Не бачити людину, намагатися забути. І нав'язувати собі щось інше. Ті, хто дивився з боку - і гадки не мали про такий стан. Добре маскувалася. Ще - вела своєрідний щоденник. Система, яку сама й придумала. Креслиш на сторінках таблицю: число, місяць, рік...що зробила, що треба зробити. Навпроти того, що зроблено - особливі позначки. Напроти того, що в першу чергу - інші позначки, навпроти того, що обов*язково, щодня - ще інші... Цілком серйозно пишеш план...На кілька днів. Чи й тижнів, якщо маєш час. Наприкінці кожного дня заповнюєш. Що вдалося,що ні. Наприкінці місяця - підсумок: що стало краще, що гірше, що лишилося, як було, що треба зробити, у чому проблеми, що добре вдалося.........Головне: щодня знаходити мотивацію для життя. Вела тоді майже півроку. Списала майже весь товстицй зошит. Навіть якби хтось до нього зазирнув - нічого не зрозумів би: ну, якісь плани на день, якісь позначки...
Тепер все перегоріло і можна про це написати. Дієві "ліки". Але такі, що допомогли тільки на той час і саме у тій ситуації. Для чогось інщого треба шукати інші підходи. Мабуть.