До Стуса на могилу

Позавчора побачила репортаж із Байкового кладовища.Про те, як доглядають могили видатних людей за державний кошт.А Байкове так і не зробили музеєм, на відміну від Личаківського цвинтаря у Львові.Було в репортажі і про могилу Василя Стуса.Я загорілася бажанням її відвідати.І наступного дня прийшла на Байкове.Де знаходиться могила- не знала.Блукала центральною алеєю, заходила й далі...Не знайшла.Спитала в охоронця.Він пояснив, що треба йти
аж за крематорій.Пішла.Не знаю більше дівчат, які погодилися б самі ходити цвинтарем...дехто мене ще й розкритикував:мовляв, хто так робить?треба зібрати величезну групу охочих, піти разом, а лише твоя присутність Стусу нічого не дасть.Я ж вважаю, що відвідання могили - це індивідуальний потяг кожного, такі речі не можна перетворювати у збіговиська та показухи.Якщо хтось звик із будь-яких своїх вчинків робити шоу - це його справа, нехай займається самопіаром.У мене - свій погляд.Отже, я відвідала могилу, залишила квіти.А коли йшла назад, то у траві наступила випадково на щось іржаве( чи то молоток, чи сокиру), воно вдарило мене по нозі.Не надто сильно,але подряпина є.Розповіла про це.І пішли дурні жарти: тобі тепер жопа, це знак!..Сподіваюсь, тупі жарти такими й залишаться...
...А вранці я дізналася, що Янукович - прем'єр...