Це ж треба мати здоров'я, мов у коня...

Відгулявши у Броварах черговий дівич-вечір, поїхала на святкування весілля до містечка Ржищів (рідне місто нареченого).Люблю я ці міста довкола Києва - невеличкі, тихенькі, зелені, акуратні, заховані серед соснових борів... Саме весілля відбувалося у кахвешці - за кілька метрів від затоки Дніпра. Недалеко - пляж.Кружляють чайки...Вода вже починає цвісти.Біля берега плаває
трохи зеленого листя латаття, у якому помітні жовті квітки...Від затоки - прохолодний вітерець, який освіжає спеку...Пити намагалася помірно.П"яна не була - умудрилася. А що?-Завтра ж на роботу треба! Було багато танців. Різних.
Але найбільше вбило сім-сорок.Всі взялися за руки, стали в коло. Посеред кола танцювали молоді.А хоровод швидко бігав, ще й підстрибуючи на ходу, витанцьовуючи. Здавалося, цьому не буде кінця.Але був...До кінця "не зійшли з дистанції" тільки найстійкіші.І я в тому числі.Потім виявилось, що ми так казилися хвилин 20 підряд - без зупинки.Не дивно, що всі після такого ледь на ногах трималися.І навіть на "мєдляк" мало хто пішов...Трохи випили-знову танцювати.На вулиці.Ввечері було супер - прохолодно так...На небо сходив із легкого туману величезний помаранчево-червонуватий місяць...Всім сподобалося.
Спала я мало.Але виспалася.Похмілля й не було.Лише снилося щось дивне...

* * *

О Боже...
Як же Саратовська область за формою нагадує Україну....