Спотикаючись, на людей натикаючись...

Сьогодні була на Поштовій площі, біля річкового вокзалу...По роботі. Поки чекала - бо прийшла раніше,ніж треба - подивилася на Дніпро, на небо із легкими хмарками...А ця краса навіює роздуми про життя. І не завжди - легкі... Півдня боролася із бажанням курити.Істеричним бажанням. Я його перемогла.
Вирішила відразу не йти до офісу, а погуляти Києвом. Сонце - уже зовсім літнє. Тільки важкі думки спокою все одно не давали. Хотілося все переосмислити.Знайти вихід - у тих проблемах, де зазвичай "не клеїться"...
Блукала київськими вулицями - серед юрби людей і наодинці з собою. Здавалося, що тягну щось величезне і важке. Це були думки, які я не збиралася виговорювати. Знову зробила висновок, що усе теба залищити так, як і було. Поки. На невизначений термін.
Але всередині все боліло.
Вирішила зайти до книгарні "Є" на вулиці Лисенка. Довго проблукала між полицями у своєрідній медитації. Трохи відволіклася. Придбала кілька книжок. Тепер я була ще й фізично навантажена:)
І ось, виходячи із книгарні, я зустрілася із...Сашком Ушкаловим. Якби навмисне планувала зустріч, могли б ще й розминутися. Зустрічаємося ми завжди якось неочікувано. Я спинилася, одночасно впізнаючи й не впізнаючи його (зір останнім часом гіршає). Він теж подивився на мене. Я аж здивувалася, що впізнав. Привіталися.Обійнялися. Не бачилися майже рік!..
Сашко розповів, що він у Києві проїздом. Сьогодні буде транслюватися фінал "Великих українців". Він буде в студії. У "групі підтримки".
Рада була його побачити.
Доля "зіштовхнула" нас несподівано.
Що ж, дивитимусь "Великих українців". А то зовсім про них забула!

"Но ты мне, улица родная, и в непогоду дорогА..."(с) :)))))

Не можу залишитися байдужою.
Вірш про мою вулицю:

http://polar-bird.livejournal.com/253565.html?view=2278781#t2278781