![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Заштампованим
6/11/08 09:53Треба зібрати себе в кулак і написати:)
По-перше. Я справді радію, що у мене таке величезне почуття гумору і що його вистачає, щоб більш-менш спокійно сприйняти деякі речі. І все-таки...
По-друге. Це дивовижно, але останнім часом те, що я спостерігаю (зокрема, поведінка багатьох людей) - інакше, ніж гонівом, назвати не можу.
Ще. Бачення світу багатьох осіб чоловічої статі - це щось неймовірне, те, що не піддається жодній логіці. І після цього ще хтось буде розповідати про особливості жіночої психології. Я наперед перепрошую тих, кого я добре знаю, з ким давно спілкуюся без жодних забобонів, проблем і переважно з взаєморозумінням. Тепер - далі.
Звичайно, круто, що таких простих речей не можна усвідомити, проте...Якщо людина пообіцяла - вона має виконати, залізно. З*їхати з теми, спустити на гальмах, тупо заховатися - можна. Тільки не вмію. І виконую. Рівно те і рівно стільки, скільки пообіцяла - ні більше, ні менше. Поважаю, коли інші роблять так само. І щиро дивуюся, коли роблять квадратні або ромбічні очі та починають шукати, вимагати або додумувати те, що й близько не обговорювлося.
Чітко і ясно. Якщо хтось не зрозумів. Хлопці. Якщо вам колись пообіцяли, що з вами сходять, наприклад, у театр (варіанти: в оперу, на балет, у кіно, у нічний клуб, до ресторану, ка концерт, кули там ще? - на авіашоу, у музей Великої Вітчизняної війни, у цирк, у зоопарк, на руїни Колізею.....) і виконали цю обіцянку, то це більше нічого не означає і ні до чого більше ту людину не зобов*язує. Бо ні про що інше і не йшлося.
І хто сказав, що нав*язливість і так звана наполегливість - це добре? Може закінчитися тим, що вас просто більше не захочуть навіть бачити. Навіть здалеку. Ніколи. До кінця життя. Вашого))Звідки ж стільки безпідставної самовпевненості?!..
Про ці штампи, забобони, закостенілі уявлення, ідіотські стеретипи взагалі можна дисертацію написати.
Нібито якщо людина сама - то легко "клюне"-погодиться на будь-кого, хто є зараз, у цю хвилину, поряд. Про те, що їй так абсолютно нормально і навіть добре, - і думки не допускається. Або про те, що є ще якісь, не такі очевидні, причини. І те, що самому чогось треба досягти - вибачте, ми такого теж...ну, цеє...не чули. А ще всі дівки з пелюшок фанатично хочуть заміж. Просто в істериці б*ються. А якщо ні, то - увага! - ще з дитинством не розпрощалася; самостійність - це вид інфантилізму такий.
Ще стереотип. Всі особи жіночої статі панічно бояться повертатися самі додому, особливо якщо пізно й темно. І їх обов*язково треба проводити. Навіть коли ті активно протестують. Бо типу це так ламаються. Пісєц.
Коротше кажучи, мала нагоду побачити весь цей ідіотизм водночас. І ще зрозуміла, як трагічно, коли людина не дивиться на себе у дзеркало (у прямому та переносному значенні).
Може, комусь цей пост і допоможе:) Але сумніваюся, що більшість із такого кола людей читають жж. Тим гірше для них?;)
По-перше. Я справді радію, що у мене таке величезне почуття гумору і що його вистачає, щоб більш-менш спокійно сприйняти деякі речі. І все-таки...
По-друге. Це дивовижно, але останнім часом те, що я спостерігаю (зокрема, поведінка багатьох людей) - інакше, ніж гонівом, назвати не можу.
Ще. Бачення світу багатьох осіб чоловічої статі - це щось неймовірне, те, що не піддається жодній логіці. І після цього ще хтось буде розповідати про особливості жіночої психології. Я наперед перепрошую тих, кого я добре знаю, з ким давно спілкуюся без жодних забобонів, проблем і переважно з взаєморозумінням. Тепер - далі.
Звичайно, круто, що таких простих речей не можна усвідомити, проте...Якщо людина пообіцяла - вона має виконати, залізно. З*їхати з теми, спустити на гальмах, тупо заховатися - можна. Тільки не вмію. І виконую. Рівно те і рівно стільки, скільки пообіцяла - ні більше, ні менше. Поважаю, коли інші роблять так само. І щиро дивуюся, коли роблять квадратні або ромбічні очі та починають шукати, вимагати або додумувати те, що й близько не обговорювлося.
Чітко і ясно. Якщо хтось не зрозумів. Хлопці. Якщо вам колись пообіцяли, що з вами сходять, наприклад, у театр (варіанти: в оперу, на балет, у кіно, у нічний клуб, до ресторану, ка концерт, кули там ще? - на авіашоу, у музей Великої Вітчизняної війни, у цирк, у зоопарк, на руїни Колізею.....) і виконали цю обіцянку, то це більше нічого не означає і ні до чого більше ту людину не зобов*язує. Бо ні про що інше і не йшлося.
І хто сказав, що нав*язливість і так звана наполегливість - це добре? Може закінчитися тим, що вас просто більше не захочуть навіть бачити. Навіть здалеку. Ніколи. До кінця життя. Вашого))Звідки ж стільки безпідставної самовпевненості?!..
Про ці штампи, забобони, закостенілі уявлення, ідіотські стеретипи взагалі можна дисертацію написати.
Нібито якщо людина сама - то легко "клюне"-погодиться на будь-кого, хто є зараз, у цю хвилину, поряд. Про те, що їй так абсолютно нормально і навіть добре, - і думки не допускається. Або про те, що є ще якісь, не такі очевидні, причини. І те, що самому чогось треба досягти - вибачте, ми такого теж...ну, цеє...не чули. А ще всі дівки з пелюшок фанатично хочуть заміж. Просто в істериці б*ються. А якщо ні, то - увага! - ще з дитинством не розпрощалася; самостійність - це вид інфантилізму такий.
Ще стереотип. Всі особи жіночої статі панічно бояться повертатися самі додому, особливо якщо пізно й темно. І їх обов*язково треба проводити. Навіть коли ті активно протестують. Бо типу це так ламаються. Пісєц.
Коротше кажучи, мала нагоду побачити весь цей ідіотизм водночас. І ще зрозуміла, як трагічно, коли людина не дивиться на себе у дзеркало (у прямому та переносному значенні).
Може, комусь цей пост і допоможе:) Але сумніваюся, що більшість із такого кола людей читають жж. Тим гірше для них?;)