Мовчить - значить, за Тимошенко

Не знаю вже, яке таке враження я справляю на людей, що вони відразу вирішують: перед ними - фанатка Тимошенко. Навіть якщо немає ніяких розмов про політику. У мене загадкова аура, завдяки якій навіть малознайома людина може мені раптом кинути:"Ти ж, мабуть (точно), за Юльку..." Що такого в моїй зовнішності чи поведінці - лєший його знає...
Кілька років тому йшли ми разом із якоїсь події з колишнім колегою. Він сам завів розмову про політику. Не пам'ятаю, що саме казав, але дуже "проїжджався" по Тимошенко та БЮТ. Я просто йшла, слухала, нічого в той монолог не вставляла; по правді, мені тоді було фіолетово. Він же, певне, чекав на якусь реакцію. Побачивши, що його слова ніяк не підтримую, сам же потихеньку почав відходити від теми, причому так, що у мене все більше закрадалася підозра: подумав, що якось образив мене, а я мовчу, бо не погоджуюся, але заперечити якось незручно. Це вже ставало цікаво, тож мовчала і далі.Його монолог все більше набував якогось відтінку виправдовування: мовляв, та я ж нічого, але ж ти сама подивись...Потім я сказала щось нейтрально-відчіпне. І все. Тільки от таке "записування у прихильники" відбувалося в мене не раз і не два.
Це нагадує мені один давній анекдот. Прийшли до жінки троє коханців. Аж тут дзвінок у двері - раптом повернувся чоловік із відрядження. Вона знайшла великі мішки, швиденько розпихала по них коханців, відчинила двері. Чоловік заходить, запитує: "А що це за мішки?" - "Та мама з села передала"- "О, - радіє чоловік, - зараз і перевіримо, що там". Копає ногою один мішок. Звідти:бе-е. "О, теща баранця передала".Б'є інший, звідти: хрю. Порося. Б'є ногою третій мішок - раз, другий. Тиша. Чоловік настрожуєься. Штовхає мішок ще. Нарешті звідти вилазить один із коханців і каже: "Ну невже не розумієш?! Якщо мовчить - значить, картопля!"